Вже майже 100 днів , як ми покинули своє минуле життя. Спитаєте, чому минуле? , воно, 100 днів назад, поділилося на до та після. Часто згадую одну людину,яка так само покинула своє минуле життя, згадую, як розповідав про свої відчуття тоді, про те як не хотів покидати дім, та їхати в невідомість, та починати з нуля. Було страшно це чути, але ніколи не ставишь себе на місце тієї людини. Кожен день вчитуєшся в новостні строки, та прагнешь одніє найбаженішої новини, новини, яка поверне тебе до дому. Спогади вже не такі яскраві та болючі, як перші неділі, та від цього стає страшно, страшно , що ти починаешь забувати, як пахне твій дім, як сонце з ранку світить у твоє вікно, як дощ стучить до твого вікна. Забуваєшь свій сад, котрий все так же квітне, як і тоді, коли ти був дома. Дуже сподіваюсь, що весною повернемось до дому!
2 года назад