Волейбол
У п'ятдесяті роки волейбол вражав атлетизмом. М'ячі проносилися над сіткою немов гарматні ядра. Подачі набули неймовірної сили. Подавали з розбігу, подібно до гігантської пружини вкладаючи в удар всю силу тіла. Чисто прийняти такий м'яч і відразу ж відпасувати його своєму гравцеві, щоб розгорнути атаку у відповідь, було майже неможливо. Тому на те, щоб прийняти і обробити м'яч, доводилося витрачати два доторкання з трьох дозволених. При йьому один із гравців команди намагався знизу підбити м'яч зімкнути кистями рук і передпліччям так, щоб той злетів угору над майданчиком. Таким чином, завданням першого гравця було перетворення "гарматного" удару на "свічку"...