Села птица белокрылая на тополь.
Село солнце да под вечер на поля.
Полюбила, полюбила я до боли
Молодого, молодого скрипача.
Полюбила, очарована струною.
Заплутала та мелодия в лесу.
В лес зелёный журавлиною весною
Понесла я своё сердце скрипачу.
Шла к нему я, будто лунная царица.
Шла к нему я, словно к марту шла весна.
Да не знала, что мелодия волшебна,
льётся трелью в том лесу не для меня.
Села птица белокрылая на тополь.
Село солнце да под вечер на поля.
Полюбила, полюбила я до боли
Молодого, молодого скрипача.
Сіла птаха білокрила на тополю,
Сіло сонце понад вечір за поля,
Покохала, покохала я до болю
Молодого, молодого скрипаля.
Покохала зачарована струною,
Заблукала та мелодія в гаю,
В гай зелений журавлиною весною
Я понесла своє серце скрипалю.
Йшла до нього наче місячна царівна,
Йшла до нього, як до березня весна,
І не знала, що ця музика чарівна
Не для мене, а для іншої луна.
Сіла птаха білокрила на тополю,
Сіло сонце понад вечір за поля,
Покохала, покохала я до болю
Молодого, молодого скрипаля.