Сидят два хохла. Один читает книгу и оживленно говорит другому:
— Голопидренко! Глянь яка чудна фамилия — Эйнштейн!
Письмо студента-украинца домой:
— Вышли сала!!! Здравствуй, мама…
— Пысай, сынко, пысай!
— Мамко, не пысается!
— Як же ты будэшь пысать, ведь ты на пысю наступив!
— Петро, а какая птица у москалей на гербе?
— Двуглавый орел.
— А нам тогда надо синицу.
— Почему?
— Желто-синяя, любит сало, когда ходит по земле — скачет
Сидит Хохол на берегу реки, жует бананы. Мимо проплывает другой Хохол и спрашивает:
— Що ешь?
— Грыбы.
— Якие же цэ грибы, цэ бананы!
— Грыбы отсэль!
Хохол отец и хохол сын стоят на остановке. Мимо проезжает милицейский патруль.
— Па! Це чё таке?
— Цементовоз!
— Та там же люди!
— Це не люди, це менты!
Сперечається росіянин та українець:
— У вас, у хохлов, слова такие непонятные! Вот, к примеру, незабаром. Это как — перед баром или возле бара?
— Та й у вас такi слова е… От, скажiмо, сравни. То це як — срав чи нi?
Один сосед спрашивает другого:
— Мыкола, а шо у вас за праздник вчора був на двори? Вы ось як танцовали, танцовали.
— Да то не праздник, то наш диду улей перевернул.
Урок русской литературы в украинской школе. Учительница спрашивает с детей домашнее задание — прочитать «Муму». Вызывает Миколу.
— Жив-був такий батрак — Герасим, i була в його маленька собачка Муму.
— Микола, — рассказывай по-русски…
— Далi буде… Так зла бариня наказала Герасиму втопити нещасну собацюру.
— Микола, по-русски…
— Далi буде… Так вивiз Герасим Муму на середину рiчки, привязав ей на шию здоровену камянюгу, а тут Муму каже йому своею псячою мовою:
«Не топи меня, Герасим!»
— Досить! Досить! — кричала блондинка в маршрутці, забувши слово “Зупиніть!”. (Хватит! Хватит! — кричала блондинка в маршрутке, забыв слово “Остановитесь!)”.
Бабуся з внуком ходять по ринку:
— Баб! Купи мені “Reebok”!
— Навіщо? У тебе навіть акваріуму нема.
«10 копійок буду винна», — цією фразою продавець Олена заробила свій перший мільйон. («10 копеек, буду должна», — этой фразой продавец Елена заработала свой первый миллион).
Сидять собі козаки відпочивають. Аж раптом заходить Отаман та й каже:
— Ну що, козаки, по коням?!
— Знову по коням? Коли ж ми вже по дівках підемо?
Стоматолог:
— Не бійся, Сергію, все буває в перший раз!
Пацієнт:
— Я не Сергій.
— Я знаю. Сергій — це я.
Влітку всі люди діляться на дві категорії: ті, хто любить море, і ті, хто ненавидить тих, хто любить море.
Після добрячої п’янки два кума Іван та Петро полягали спати. Петро ліг на дивані, а Іван на підлозі. Вночі, Іван, зіпхав Петра на підлогу, а сам ліг на диван. Ранок. Ще темно. Іван прокидається від дикого шуму і істеричних криків кума Петра:
— Іване, йолки-палки! Включи світло, я з дивана злізти не можу!
У магазині:
— У вас фанера є?
— Вам для господарства?
— Ні… над Парижем політати!
— Як звати вашого кота?
— Вдень чи о п’ятій ранку?
— Бачишь, как москали называють наш борщъ?
— Як?
— Пе-ервое (издевательски)
— Микола, а слыхав як москали наше пыво называют?
— Як?
— Пи-и-иво…
P.S. Все ли было понятно без перевода?