К разговору о коллективной вине. Замечательная N., русский поэт еврейского происхождения, позволила вынести из комментов к ее посту одну реплику и свой ответ на нее.
- Сьогодні в Маріуполі ви розбомбили дитячу лікарню і пологовий. Ви. Ти теж. Це ваша пряма провина. І твоя пряма провина. Ця кров на твоїх руках. І ти від неї не відмиєшся. Ніхто з вас не відмиється.
І все, що зараз стається з росією це ваша пряма провина яку ви самі на себе накликали. І ніхто вас не рятуватиме і не спробує захистити. Розвалимо, зрівняємо з землею, забетонуємо щоб нічого не лишилося.
Ответ:
- Я понимаю, что проще винить целую страну, чем одного человека. Он однажды умрет, и ненависть будет некуда девать. А пока живы россияне, виноватые будут.
Так вот, если так. Это вы расстреляли семью моей бабушки в Хмельницком в 30-х годах. Эта кровь на твоих руках.
И я была первой в роду, кто не держал на «этих украинцев» никакого зла. И никто меня не вынудит.
Юрий ВОЛОДАРСКИЙ