Розпорошило мрії - не зібрати,
І сплутало життєві сторінки,
Не дивлячись на номери і дати.
Це літо сонцем випалило вщент
З душі ескіз майбутнього тендітний.
Натомість, гострим на щоках дощем
Краплин сліди полишило помітні.
Буяння дике звуків й кольорів
Складає безперевну тугу й втому.
І мрії, не діставшись берегів,
У морі спеки гинуть, невідомі.
Цим літом у життя непевний крок,
І виклик є: чи витримають нерви?
Але не вирок- лише ще один урок,
Щоб осені чекать,немов перерви...