"Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців", - цю фразу Олександра Довженка ми
чуємо досить часто, але ніколи не задумуємось над її глибоким змістом. На політичній
карті світу немає жодної країни де б статистика максималізму призвела до позитивних
змін. Здавалося б, Куба, мала б бути райським місцем на землі, але навіть з неї люди
тікали з великим ризиком для життя. Було дві Кореї, два В'єтнами :де в одних було
життя як життя, а в других люди вживали, голодували та ризикувати своїм життям. Чого
ж ця прекрасна ідеологічна політика приносила лихо? А все тому, що мало хто з
вищого керівництва враховував закони людини та життя. Комуністи ніколи не хотіли
визнавати голод в Україні 1933 року геноцидом. Вони виправдовували це
неврожайністю. Але чого ж тоді ніхто з вищого керівництва не кинув клич: рятуйте
наших людей від голодної смерті! Натомість все відправляли на експорт до інших
країні таких прикладів є дуже багато. Та якщо б у комуністів на той час була політика
ідеології спрямована на людей, скільки б можна було б людей врятувати. А інші
комуністи не засуджували політику своїх попередників, а навпаки підтримували її. З
роками керівництвом змінювалось, а от становище в Україні занепадало. Наче був і
поділ, і грабунок, але то не реформи. Люди готові бути з чортами з пекла, аби лиш
змінити тих, які, обравши собі інші кольори, довели країну до того, що вона за
соціальними бідами — на перших місцях у світі, а за рівнем життя — на останніх. Але з
прийняттям нових реформ, низки статей, законів люди вже не боялися говорити про
реальні проблеми. Багато людей повставало за свої права, таким чином керівництво
мало враховувати вже не тільки свої ідеї, але й реформи пов'язані з покращенням умов
життя людей.
На мою думку, кожна людина має знати історію свого народу, своєї країни. Це
допоможе нам запобігти великих помилок минулого. На жаль, навіть тоді коли Україна
стала незалежною державою, не всі політичні діячі стали" служити народу" задля
користі життя кожного із нас. Так, звичайно, зараз у нас набагато більше свободи
слова, ми можемо дізнаватися історію таку яка вона є насправді, а не відшліфованою
владою. Тож пам'ятаймо нашу історію і шануймо всіх жертв минулих політичних помилок
Автор:КвяковськаКвятковська Валерія
