Иногда кажется, что не хватит сил преодолеть тревоги, непонимание, горькие следы прошлых обид, но всё волшебным образом меняет простое осознание главного — любимый человек рядом… По мотивам произведения: Я поруч
Ольга Заря @zaria Ну, здрастуй, хлопчик, мій малюк,
Сховалось сонечко за грати…
Зітхаю — чути серця стук ,
Не сплю, навіщо серцю втрати… Так, я, можливо, не права,
Таке було вже не впервинку…
Де особливі ті слова,
Щоб нам з’єднати половинки… Де ті думкИ , де вчинки ті,
Щоб все до серця повернути…
Пробач, хоч краплю посвіти,
Твоє мовчання, наче пута. Замружся, ніби вовченя,
Та поспішай на запах сонця…
Як сумно нам на схилі дня
В свої дивитися віконця. Як врятувати первоцвіт,
Ці мляві проліски в підвалі.
Який навколо — дивний світ,
Де в небі зорі запалали… Притулок мій — в твоїх плечах,
Всю ніч стояла б я з тобою…
Зігрій мене, і на очах —
Я знову стану — золотою. Не переплутає ніяк
наш щирий ангел душ світіння…
Я твій настояний коньяк,
«Імператриця і богиня»… Мій вітерець ковзне