Вице-спикер Верховной Рады Украины Ирина Геращенко заявила на днях, что проведение декоммунизации является историческим решением.
Она рассказала, что посетила музей Иосифа Сталина в грузинском городе Гори. По словам вице-спикера парламента, в Грузии некоторые люди считают, что Сталин «был незаурядной личностью, и спас мир от фашизма».
«Горі. Провінційне тихе містечко на сході Грузії. Тротуари, захищені від яскравого навіть в жовтні сонця, виноградом. Вперше таке побачила: вздовж вулиць стоять металеві конструкції, обплетені виноградними лозами, й створюють затишну тінь. Цими тихими вуличками можна блукати в найспекотніші дні.
Грузини розповідають, що етимологія назви міста - від слова «холми», бо, дійсно, місто оточене не горами, а невисокими холмами. На одному з них притулилася стара фортеця. Втім, місто відоме не так цією фортецею, як музеєм Сталіна- саме тут в бідній родині швеця народився диктатор, який потім закатував десятки тисяч грузинів і мільйони українців.
Дивно, але в Грузії, в Тбілісі, є чудовий музей тоталітаризму, зі страшними експозиціями сталінської деспотичної епохи, й ось цей, застиглий в часі заповідник радянського союзу- з мармуровим приміщенням, червоними доріжками і радянським запахом плісняви. Під мармуровим навісом- автентична убога хатина, де в підвалі ютилася родина Джугашвілі. Під деревами примостився так званий сталінський, літерний залізничний вагон. В час, коли генералісимус мандрував в цьому розкішному спецвпгоні, сотні тисяч «ворогів народу», жінок з крихітними дітьми перевозили в теплушках для скота - в Сибір, в ГУЛАГ.
Здається, ти на машині часу повернувся в Совок. Головні відвідувачі цього музею- росіяни і китайці. На стінах висять пасторальні картинки - малюнки Сталіна з матір‘ю, яка мріяла, щоб син став священником. Насправді ж, він майже не бував в батьківській хаті, після того, як поїхав з Грузії.
Для грузинів родина- це всесвіт і зв‘язок поколінь, повага до батьків - це ідеологія життя. Тільки не для цього кривавого вусаня, який мав мало сантиментів до матері, дружин, синів, репресував всю рідню своїх дружин, врешті, як і розстріляв всіх, хто допомогав йому дертися вверх по революційний кар’єрній драбині.
В Грузії неоднозначне ставлення до людини, яка благословила пакт Молотова- Рібентропа й дозволила Гітлеру шматувати Європу, аби потім, вже життям радянських людей, платити страшну ціну за звільнення Європи від фашизму. Сувеніри з генералісімусом можна побачити на місцевих барахолках чи розкладках. Можливо, весь цей непотріб розраховано на російських туристів, яких в останні роки побільшало. Стрімке падіння курсу рубля зробило європейські країни майже недоступними для російського обивателя, от і ідуть в смачні гастротури і в дозволене тут казино до Грузії. Хоча, й серед самих грузинів (в першу чергу старше й середнє покоління, молодь, слава Богу, смутно знає,хто цей дядько в френчі ), можна почути, що, мовляв, все ж це наша історія, він був непересічна особистість,й врятував світ від фашизму. Правда, спочатку він потакав Гітлеру в його розчленуванні Європи. Й паралельно знищив мільйони, цвіт українців, грузинів, євреїв, та й росіян, переселив цілі народи, замордував в топці колективізацій- індустріалізацій мільйони невинних людей.
В Україні ставлення до Сталіна, чиї злочини співставні зі злочинами Гітлера, більш однозначне. Голодомор, розстріляне відродження, ГУЛАГ, населений українцями- ці страшні злодійства вже в нашій генетичній пам‘яті назавжди.»
Полный текст: https://www.facebook.com/iryna.gerashchenko/posts/1955743301180140
Перевожу:
«Гори. Провинциальный тихий городок на востоке Грузии. Тротуары, защищённые от яркого даже в октябре солнца, виноградом. Впервые такое увидела: вдоль улиц стоят металлические конструкции, оплетённые виноградными лозами, и создают уютную тень. Этими тихими улочками можно бродить в жаркие дни.
Грузины рассказывают, что этимология названия города - от слова «холмы», ибо, действительно, город окружён не горами, а невысокими холмами. На одном из них прислонилась Старая крепость. Впрочем, город известен не так этой крепостью, как музеем Сталина - именно здесь, в бедной семье сапожника родился диктатор, который потом замучил десятки тысяч грузин и миллионы украинцев.
Удивительно, но в Грузии, в Тбилиси, есть замечательный музей тоталитаризма, со страшными экспозициями сталинской деспотической эпохи, и вот этот, застывший во времени заповедник Советского Союза - с мраморным помещением, красными дорожками и советским запахом плесени. Под мраморным навесом-аутентичная убогая хижина, где в подвале ютилась семья Джугашвили. Под деревьями примостился так называемый сталинский, литерный железнодорожный вагон. В то время, когда генералиссимус путешествовал в этом роскошном спецвагоне, сотни тысяч «врагов народа», женщин с крошечными детьми перевозили в теплушках для скота - в Сибирь, в ГУЛАГ.
Кажется, ты на машине времени вернулся в Совок. Главные посетители этого музея-русские и китайцы. На стенах висят пасторальные картинки - рисунки Сталина с матерью, которая мечтала, чтобы сын стал священником. На самом же деле, он почти не бывал в родительском доме, после того, как уехал из Грузии.
Для грузин семья - это вселенная и связь поколений, уважение к родителям - это идеология жизни. Только не для этого кровавого усача, который имел мало сочувствия к матери, жен, сыновей, репрессировал всю родню своих жён, в конце концов, и расстрелял всех, кто помогал ему карабкаться вверх по революционный карьерной лестнице.
В Грузии неоднозначное отношение к человеку, которая благословила пакт Молотова - Риббентропа и позволила Гитлеру кромсать Европу, чтобы потом, уже жизнью советских людей, платить страшную цену за освобождение Европы от фашизма. Сувениры с генералиссимусом можно увидеть на местных барахолках или раскладках. Возможно, весь этот хлам рассчитан на российских туристов, которых в последние годы увеличилось. Стремительное падение курса рубля сделало европейские страны почти недоступными для российского обывателя, вот и идут в вкусные гастротуры и в разрешённое здесь казино в Грузии. Хотя, и среди самих грузин (в первую очередь старшее и среднее поколение, молодёжь, слава Богу, смутно знает, кто этот дядя во френче), можно услышать, что, мол, всё же это наша история, он был незаурядная личность, и спас мир от фашизма. Правда, сначала он потакал Гитлеру в его расчленении Европы. И параллельно уничтожил миллионы, цвет украинцев, грузин, евреев, да и россиян, переселил целые народы, замучил в топке коллективизаций-индустриализаций миллионы невинных людей.
В Украине отношение к Сталину, чьи преступления сопоставимы с преступлениями Гитлера, более однозначное. Голодомор, расстрелянное возрождение, ГУЛАГ, населенный украинцами - эти страшные злодейства уже в нашей генетической памяти навсегда.»
Из записи Ирины Геращенко можно сделать вывод, что Ирина Геращенко – первостатейная антисоветчина, а там и до русофобки недалеко. Патологическая ненависть к Сталину – человеку, выведшему Россию из каменного века и давшего ей ядерное оружие взамен сохи и плуга – первый признак антисоветчины. Можно сколько угодно спекулировать на личности «усатого Бугимэна советской интеллигенции», на его поступках молодости и «разбираться» в тонкостях его характера (как будто кому-то это подвластно), но не признавать тех подвигов, что совершил советский народ под его руководством – значит показать себя крайне невежественным человеком. Ирина Геращенко, на мой «ватный» взгляд, именно такая.
Поливать грязью давно умершего человека – святая обязанность любого человека с хорошим лицом. Особенно на Украине. Особенно накануне президентских выборов 31 марта 2019 года. Будем надеяться, что после этой даты госпожа Геращенко не только не будет допущена до большой политики, но и ответит за все свои слова.