Палала гронами, горобина осіння
Палала гронами, горобина осіння, Ти дзигою крутилась на стільці, Лузали ми підсмажене насіння. Складали в купку добрі гарбузці. Мені б самому личило ще няньку, Ліпити коників, або ганять м'яча, Але сказав я матері та батьку: Що від сестри не зрОблю втікача. Ще в пам'яті пологовий будинок, Який стояв під дубом у яру, Тебе маленьку, розміром з хлібину, На руки, в перший раз коли беру. Казали, що знайшли тебе в капусті, Я там дививсь, нікого не знайшов, І, ніби був лелека у відпустці, Тим часом п'ятий рік тобі пішов...