Попасть в историю (в хорошем смысле) не у всех получается. Но многим хочется. Изредка бывает так, что человек попадает в число избранных не один раз. Поясню, что я имею ввиду. В одном из своих материалов, посвященных наградной системе СССР и связанных с ней рекордами, я упомянул, что известный советский композитор, педагог, доктор музыковедения Станислав Филиппович Людкевич вошел в историю благодаря тому, что стал старейшим по возрасту Героем Социалистического Труда. Этого звания он был удостоен в 1979 году в честь 100-летия со дня рождения...

З серії львівських оповідок: Коли Станіславу Людкевичу було вже більше 100 років, запросили його друзі до себе на гостину. Композитор з радістю прийняв запрошення, пунктуально прийшов в гості. Посиділи, посвяткували і от , коли вже гості почали розходитися, почалася сильна гроза зі зливою. Дощ був реально дуже сильний і господарі, пожалівши свого гостя в такому поважному віці, запропонували йому переначувати в них. Композитор погодився. Господар з господинею зайнялися провожанням інших гостей і не помітили , що Людкевич зник. Коли ж усі вже пішли, вони побачили , що поважного гостя нема...