12 марта 2026 года, моему другу, военному летчику, национальному герою Грузии, Зурабу Иараджули, исполнилось 55 лет. Уже 33 года его нет с нами. Молодой лейтенант, только что вышедший из стен училища, попал на войну. Когда он погиб защищая военные рубежи своей Родины, ему было 22 года. Его памяти посвящается это стихотворение.
***
Закоханий в небо.
Де гори чіпляють за хмари,
І доказів цьому не треба,
Де гонять овець до кошари,
Жив хлопець закоханий в небо.
"Земля наш єдиний будинок,
Повітря - не наша стихія, -
Казав дід, що сів на спочинок, -
"Навіщо тобі така мрія?"
Та мрії не стримають грати,
Бо знав він, з дитинства, що хоче,
З небес падать птахом крилатим,
А крила хай вітер тріпоче.
І марно журилася мати,
Сльозу крадькома витирала,
Казала, що буде чекати,
Щасливої долі бажала.
Як гладяться берег і море,
Овіяні подихом ночі,
За радістю слідує горе,
Чи хочеш цього, чи не хочеш.
Він ледве почав підкоряти,
Простори небесної Трої,
Покликала Джорджія-мати
Віддавши команду "До зброї!"
Пішов, не шукаючи броду,
Згорів, як у небі комета,
Залишився в серці народу,
Та в строчках якогось поэта.
І чарка підніметься третя,
За забраних злою війною,
Хто стежку собі до безсмертя,
Проклав дорогою ціною.
12.03.2026 г.
