И сказал казак гонды во соби: Шо ж мы двиГаемсь по одный стыни? И узев ключи, шо хтось дав у сни, И порвав усих прам даж лаборив. Ныкуда ны йды, колы ты вш святый? Гой Ты, Господи! Ек жэ шо чыны? И пудйихав мы до розумных лиск И упик млынцив прам-такы й в Галинк. Ну, да гэ й ны дывн: завшэ ж лабори Дэсь кудысь пырлысь, ек но хто до йих. А мы но вси дни ий товклысь соби б Тута в Рыловыщ? Чы и щэ в бобы? Да, всэ е корчив. Ты но дай баксив. И мы шось набрав, а шось заказав. Роздывывсь бо скризь мий Панас соби И понев, шо й жыд можэ пудмогти.