А навіщо мені той клопіт
І навіщо мені та нудьга
І навіщо мені той досвід?
А наскочить зненацька пурга,
Я закрию на вікнах ставні,
Но залишаться думки чужі.
Напишу я вірші прегарні,
Досхочу наревуся в душі.
А якщо вітруган здійметься,
Я, накинувши шовкову шаль,
Зачиню за бродягою дверці,
І розвію в ночі з ним печаль.
І тоді забере він клопіт.
Та залишить у ранці, на жаль,
Но зі мною залишиться досвід,
І безкрайня, висока та даль.
© Copyright: Ника Коин, 2015
Свидетельство о публикации №115011601794