Хорошие стихи женщины, от которой я узнала, что началась война. Помню читаю ленту ФБ 24/02 2024 в 5 утра, и вдруг женщина, у которой я заказывала семена томатов, пишет - ребята, нас бомбят.. Она, помимо разведения томатов, перцев, цветов, бисероплетения, пишет стихи.
Нас вбивають.
Світ висловлює занепокоєння.
Діти стали боятися неба.
Світ вважає – мабуть, так треба?
Світ зітхає: як це боляче…
Світу болить врізаний пальчик.
У російської Тані у річці втопає м’ячик…
Мама Тані хоче, щоб ми всі здохли
І її сестра у Дніпрі також.
Бо миж є адін народ, панімаєтє?
І світ нібито розуміє: йєс!
І збирає важливий конгрес.
Всі як один у костюмах.
А в цей час ракети летять на Суми
І у Харкові знову горять будинки
Але конгресмени всі у ботінках
І краватки на шиях у тон сорочок.
«І що там ті українці торочать?
Вперта нація, чому не здаються?»
Я саджаю розсаду, мої діти воюють…
Я три роки не бачу як росте єдина онуця…
Я сподіваюсь на те, що всі ось-ось схаменуться…
Але тоне м’ячик, і світ плаче над бідною Танею…
Вбиті діти у Сумах – занадто страшно –
А Таня – ні.
Можна дивитись.
Не перелистуючи сторінку, і пити каву,
І загалом десь там спокійно жити.
Я не знаю, чому я це написала.
Я не вірю нікому, і просто своє доживаю.
Своє маленьке безглузде життя у селі –
І я нічого не можу змінити…
Але є ті, хто може?! Де всі вони?!
Вечоріє… І на небо, якого бояться діти,
Виходять зорі.
Занепокоєнні, само собою…
Natali Cassanelli
Судя по тому, как суетятся пропагандоны.. Действительно страшно. убивать гражданских ..
Тут вот что то непонятное взорвалось..
а тут раз
И Киев взрогнул от визита Искандера.. какие же сволочи..
На место проведения совещания командование прибывает исключительно на троллейбусе.
Хватит ли всем в аду сковородок?