Валер'ян Підмогильний написав чудовий роман. Справжня класика української літератури.
Для мене особисто це новий автор, з яким я познайомився. Це книга про Місто і людину, про людину і Місто, про вплив місця проживання на людину, про метаморфози, які відбуваються з людиною, яка з однієї середи потрапляє в іншу. Ця книга про вплив великого міста на думки людини, про її відношення як до себе, так і до других людей.
Багато класичних романів в українській літературі про село, але цей роман виключення. Автор зробив ставку на зміну місця подій і не прогадав. Вийшов унікальний твір. Дуже глибокий за своїм сюжетом та душею. Повний психологічних досліджень огорнутих в художню складову.
Головними героями виступають Місто і чоловік, на ім'я Степан. У кожного із героїв є свої темні боки. Але Місто – це місто, а людина – це людина. В людини є вибір. Місто лиш провокує людину, спитує її. Але не кожна людина зможе протистояти впливу міста з його спокусами, можливостями тощо.
Злети й падіння, сумніви, муки, наснага, самовпевненість, показовість - все це притаманно людині, яка потрапляє у пастку великого міста.
В романі, як здалося мені, не має позитивних героїв. Але й поганими їх теж не можна назвати. Такі собі сіренькі з вкрапленням більш-менш світла чи темряви.
На прикладі Степана, автор показує нам людину, яка лиш виглядає як людина. На справді, Степан тільки перевзувся зовні, але в середині він залишився таким як був. Місто лиш відкрило його суть. Мерзенну суть, гординю, самозакоханість.
Його пізнання міста, його «зростання» проходило через жінок. Письменник створив свого Степана дуже справжнім, як у житті. Я знаю людей, які як і Степан лиш гарна обгортка, але в середині …
Автор дуже вміло обминув ідеологію у романі, тільки натяки. Це було зроблено майстерно за допомогою реалій того часу.
Цю книгу треба читати повільно, пропустити через себе. Вона читається приємно. Гарна мова, оберти, відсутність моралі. Можливо такий був задум письменника, щоб надати читачеві можливість самому зробити висновки.
Роман буде актуальним у будь-який час, бо такі люди, як Степан є завжди. Великі підкорювачі, володарі життя. Люди, для яких є тільки вони, а решта – це обслуга.
Мені книга сподобалась. Є над чим поміркувати.
****************************************************************
А як вам ця книга? Яке враження залишилося у вас. Пишіть в коментарях.
Ставте вподобайку. Підписуйтесь на «Хроніки книголюба»