Обращение на украинском к тем, кто способен ещё слышать, которое я нашёл на Телеграм-канале "Политправ". Сначала украинская версия оригинала, а после мой перевод на русском языке.
"Без надії сподіваюсь" Леся Українка.
Дорогі православні співвітчизники, які вирішили роздерти ризу нашої Руської Церкви просто тому, що почалася війна.
Вам будуть розповідати з усіх шпарин, що росіяни - то такі вар'яти і людожери, які сплять і бачать як би замучити побільше українців.
Вам будуть постійно малювати все нові і нові "Бучі і Ізюми", щоб ви, не дай Боже, не побачили справжні наміри Росії без інтерпретації зіпсутого телефону пропаганди; і не засумнівалися в картині світу, де Росія - це втілення вселенського зла, а влада України на нитках колективного Заходу - пухнасті милі ангелята на різдвяній ялинці на Площі Ринок.
Якщо в Росії прекрасно себе почуває Чечня, то будьте певні, що менше, ніж через одне покоління ваші діти або й ви самі будете спокійно працювати на високих посадах спільної великої Батьківщини і забудете деструктивний галичанський міраж, як страшний сон.
Без перебільшення нашу малу батьківщину в ці дні приносять в жертву глобальним інтересам колективного Заходу. Їм байдуже до нас. Нашими лобами вони хочуть пробити вхідну браму в Росію, а потім викинути непотрібний "український таран" в канаву і забути назавжди.
Навіть якщо Захід виграє, у нього пропаде усяка потреба в існуванні України. Ба, у самої України не буде сенсу існувати, оскільки суб'єкту, на зло якому галичани весь цей час будували державу на свій уніатський смак, вже не буде.
Тільки разом з нашою великою Батьківщиною ми можемо звільнитися з пут західного рабства.
Не вірте їхнім байкам, що бути за Росію - це значить ненавидіти свою батьківщину.
Галицький симулякр немає нічого спільного з нашими великими земляками, які вважали себе одним цілим з Великою Росією і при цьому були вірними синами рiдного краю.
Ми свідомі того, що проти нашого слова роками ллється ціла лавина вигідної Заходу пропаганди, але, по слову Лесі Українки, ми сподіваємося без надії, що хоча б одна душа нас почує і поставить під сумнів слова злодіїв, які цинічно хочуть вкрасти наше право спадку на велику Батьківщину нашими ж руками.
Хто має слух, щоб чути, нехай почує..."
Переведу для русского брата, который вполне может не понимать малороссийского наречия.
" Без надежды полагаюсь".
Уважаемые православные соотечественники, которые решили разодрать ризу нашей православной Русской церкви просто потому, что началась война!
Вам будут рассказывать со всех щелей, что русские - это такие бандиты и людоеды, которые спят и видят как бы извести побольше украинцев.
Вам будут постоянно создавать всё новые и новые "Бучи да Изюмы", чтобы вы, не дай Бог, не увидели истинные намерения России без интерпретации испорченного телефона пропаганды и не начали сомневаться в картине мира, где Россия - воплощение Вселенского зла, а власть Украины (растянутая нитками коллективного Запада) - пушистые милые ангелочки на рождественской ёлке с площади Рынок (во Львове).
Если в России прекрасно себя чувствует Чечня, то будьте уверены, что меньше чем через поколение ваши дети да и вы сами будете спокойно работать на высоких должностях общей великой Отчизны и забудете деструктивный галичпнский фантом, как страшный сон.
Без преувеличение нашу малую Родину в эти дни приносят в жертву глобальным интересам коллективного Запада. Им плевать на нас. Нашими лбами они стремятся пробить входные ворота России, а после выбросить бесполезный "украинский таран" в канаву и забыть о нем навсегда.
Даже если Запад выиграет, у него пропадёт любое желание в существовании Украины. Да и у самой Украины не будет смысла её существования, поскольку субъекта, назло которому галичане всё это время выстраивали государственность на свой униантский вкус, уже не будет.
Только вместе с нашей великой Отчизной мы можем освободиться от оков западного рабства.
Не верьте их росказням, что быть за Россию - это значит ненавидеть свою Родину. Галицкий симулякр не имеет ничего общего с нашими великими земляка и, которые считали себя одним целым с великой Россией и при этом были верными сына и своей малой Родины - Малороссии.
Мы осознаем, что против нашего слова годами льётся целое море выгодной Западу пропаганды, но, по слову Леси Украинки, мы без надежды полагаемся, что хотя-бы одна душа услышит нас и начнёт сомневаться в словах этих бандитов, которые цинично хотят своровать наше право Наследия великой Отчизны нашими же руками.
Кто имеет слух, чтобы слышать, пусть услышит...