Лисиця і Виноград Кума Лисиця раз голодна влізла в сад;
Там винограду грона спіли.
І очі й зуби їй від того аж горіли,
Бо ж яхонтом (1) палав добірний виноград.
Та от біда, висить він зависоко
Відкіль не глянь, знущання лиш саме:
Хоч бачить око,
Зуб не йме.
І день промарнувавши цілий,
Пішла й промовила: — Та хай він пропаде!
Що ж, гарний де-не-де,
Та кислий — зовсім ще неспілий,
Оскома зразу нападе. 1 – Яхонт — дорогоцінний камінь. Чиж і Голуб Раз якось у сильце потрапив Чиж-бідак.
Сердега в нім і бився, і крутився,
А Голуб молодий над ним іще й глумився.
— Ну й сором,— каже, — серед дня, дивак,
Зловився!
Мене б не обдурили так:
За це-бо я ручуся сміло.
— Аж зирк, і сам в сильце заплутався тоді.
За діло!
Тож, Голубе, вперед не смійсь чужій біді. Лебідь, Щука і Рак Де згоди доброї в товаришів нема,
До діла братись там дарма,
Бо вийде, далебі, не діло, тільки мука.
Раз якось Лебідь, Рак та Щука
Везти з вагою віз взялись.
І в нього троє всі мерщій впряглись.
Щосили смикають,— та ба, немає
Лисиця і Виноград
Кума Лисиця раз голодна влізла в сад;
Там винограду грона спіли.
І очі й зуби їй від того аж горіли,
Бо ж яхонтом (1) палав добірний виноград.
Та от біда, висить він зависоко
Відкіль не глянь, знущання лиш саме:
Хоч бачить око,
Зуб не йме.
І день промарнувавши цілий,
Пішла й промовила: — Та хай він пропаде!
Що ж, гарний де-не-де,
Та кислий — зовсім ще неспілий,
Оскома зразу нападе.
1 – Яхонт — дорогоцінний камінь.
Чиж і Голуб
Раз якось у сильце потрапив Чиж-бідак.
Сердега в нім і бився, і крутився,
А Голуб молодий над ним іще й глумився.
— Ну й сором,— каже, — серед дня, дивак,
Зловився!
Мене б не обдурили так:
За це-бо я ручуся сміло.
— Аж зирк, і сам в сильце заплутався тоді.
За діло!
Тож, Голубе, вперед не смійсь чужій біді.
Лебідь, Щука і Рак
Де згоди доброї в товаришів нема,
До діла братись там дарма,
Бо вийде, далебі, не діло, тільки мука.
Раз якось Лебідь, Рак та Щука
Везти з вагою віз взялись.
І в нього троє всі мерщій впряглись.
Щосили смикають,— та ба, немає ходу!
Воно, здавалось би, і не який тягар:
Та Лебідь рветься аж до хмар,
Рак сунеться назад, а Щука тягне в воду.
Хто винен серед них, хто ні,— судить не нам,
А тільки віз і досі там.
джерело: https://gumoreska.in.ua/dobirka-bajok-ivana-krylova/