Серия книг автора на Ridero. ru
В начале девяностых годов, когда в России были продовольственные трудности и карточная система, многие продукты продавали по талонам и строго лимитировались.
Народ не голодал, но долго питался одними макаронами, хлебом, крупой, лавровым листом и турецким чаем.
На рынке всё было, но для большинства людей недоступно.
Часто выручали автобусные рейсы с Украины и Белоруссии. Жители сёл привозили копчёную колбасу, сало, сметану, рыбу, подсолнечное масло из жареных семечек.
Ось, це було файно! Они нас здорово выручали!..
А некоторые люди годами не видели сыра, колбасы и мяса.
Вспоминаю, как фельдшер нашей подстанции как-то приехал на вызов к одинокой бабушке восьмидесяти лет. Наверное, был очень голодный?...
Возле бабушкиной кровати лежала палка копчёной колбасы. Видимо очень давняя и вся отполированная!.. Фельдшер тогда сразу почувствовал что-то неладное...
Мне он потом рассказал, что после осмотра им бабушки на кровати, она стала собираться в больницу. А палка колбасы, случайно попала в его скоропомощной ящик. Нечаянно и непринуждённо!.. Сховалась!.. Так часто бывает!.. Рядом лежала!..
И вот я в обед смотрю как фельдшер уплетает эту колбаску за обе щеки, втихомолку, ни с кем не делясь. А через час на подстанции телефонный звонок. Эту бабушку из больницы отпустили и она, воротясь в свой дом, не нашла своей "последней радости"... Она слёзно просила привезти ей обратно эту колбаску-фаллоимитатор... Бабуля затосковала... без мужского изделия!.. Это называется - зависимость!..
Об этом происшествии сразу узнала вся подстанция. И сколько же было хохота!!!..
Фельдшеру пришлось купить бабушке другую колбаску, а самому уволиться...
По собственному желанию...
Вот какие бывают передряги-то, с голодухи у старухи!.. Нема базару!!!
Остання радість
(Переклад автора С.Б.Александров-Снігур)
На початку дев'яностих років, коли в Росії були продовольчі труднощі і карткова система, багато продукти продавали по талонах і строго лімітувалися.
Народ не голодував, але довго харчувався одними макаронами, хлібом, крупою, лавровим листом і турецьким чаєм. На ринку все було, але для більшості людей недоступно.
Часто виручали автобусні рейси з України і Білорусії. Жителі сіл привозили копчену ковбасу, сало, зім'ятану, рибу, соняшникову олію зі смаженого насіння.
Ось, це було файно! Вони нас здорово виручали!.. А деякі люди роками не бачили сиру, ковбаси і м'яса.
Згадую, як фельдшер нашої підстанції якось приїхав на виклик до самотньої бабусі вісімдесяти років. Напевно, був дуже голодний?.. Біля бабусиного ліжка лежала палиця копченої ковбаси. Мабуть дуже давня і вся відполірована!.. Фельдшер тоді відразу відчув щось недобре...
Мені він потім розповів, що після огляду ним бабусі на ліжку, вона стала збиратися в лікарню.
А палиця ковбаси, випадково потрапила в його скоропомощной ящик. Ненавмисно і невимушено!.. Сховалась!.. Так часто буває!.. Поруч лежала!..
І ось я в обід дивлюсь, як фельдшер наминає цю ковбаску за обидві щоки, нишком, ні з ким не ділячись. А через годину на підстанції телефонний дзвінок. Цю бабусю з лікарні відпустили і вона, воротячись у свій будинок, не знайшла своєї "останньої радості"... Вона слізно просила привезти їй назад цю ковбаску-фалоімітатор... Бабуся затужила... без чоловічого виробу!.. Це називається - залежність!..
Про це відразу дізналася вся підстанція. І скільки ж було реготу!!!..
Фельдшеру довелося купити бабусі іншу ковбаску, а самому звільнитися...
За власним бажанням...
Ось які бувають колотнечі-то,з голодухи у старої!.. Нема базару!!!