Скоро выпустит нас из гнезда институт медицинский.
С облегчением вздохнёт и слезинку смахнёт деканат.
Разлетимся лечить всех людей и далёких, и близких
по канонам, которые нам завещал Гиппократ.
Кончил я институт и теперь меня ждут поликлиники, стационары.
Пусть больные не мрут, а подольше живут. И меня Неболитом зовут.
Будем мы тосковать по учёбе, друзьям и подругам.
В лекционные залы, страшась, первокурсник войдёт.
- Ты не бойся, чудак! Тем, кто учится, вовсе не туго!
С оптимизмом в учёбе шесть лет как во сне промелькнёт.
Кончил я институт! И теперь меня ждут поликлиники, стационары.
Много новых проблем жизнь прибавит нам всем.
Вспомним лекции и семинары.
Как курьеры носились... В вагонах метро - так чудесно!..
Пироговка, Измайлово и корпуса Моховой...
Сил давал деканат, закалял стадион "Буревестник",
Из столовой спешили скорей пообедать домой...
Нас сплотила учёба и жизни учила "картошка".
И зазря злились мы на сержантов своих в "лагерях".
От двенадцати сессий мы, право, устали немножко!
Но с любовью идём вновь и вновь к институтским дверям.
Нам зачётка была дорога как зеница из ока.
Открывали мы ей как ключом у доцентов сердца.
Видим сами теперь, что в суровости нету порока.
Ведь суровость учителя лучше, чем нежность отца.
Мы марксизм-ленинизм изучали, стал каждый философ.
Пролистали от корки до корки немалый объём.
Предстоит сеченовцам решить много трудных вопросов.
Будь спасательным кругом для нас, институтский диплом!
Кончил я институт и теперь меня ждут поликлиники, стационары.
Много новых проблем жизнь прибавит нам всем. Вспомним лекции и семинары.
1987
Випускна пісня Першого Московського медичного інституту ім. І. М. Сеченова
(Переклад автора С.Б.Александров-Снігур)
Скоро випустить нас з гнізда медичний інститут.
З полегшенням зітхне і сльозинку скинеться деканат.
Разлетимся лікувати всіх людей і далеких і близьких
за канонами, які нам заповідав Гіппократ.
Скінчив я інститут і тепер мене чекають поліклініки, стаціонари.
Нехай хворі не мруть, а довше живуть. І мене Неболитом звуть.
Будемо ми тужити по навчанню, друзям і подругам.
В лекційні зали, лякаючись, першокурсник увійде.
- Ти не бійся, дивак! Тим, хто навчається, зовсім не туго!
З оптимізмом у навчанні шість років як уві сні промайне.
Скінчив я інститут! І тепер мене чекають поліклініки, стаціонари.
Багато нових проблем життя додасть нам всім.
Згадаймо лекції та семінари.
Як кур'єри носилися... У вагонах метро - так чудово!..
Пирогівка, Ізмайлово і корпусу Мохової...
Сил давав деканат, гартував стадіон "Буревісник",
З їдальні поспішали скоріше додому пообідати...
Нас згуртувала навчання і життя вчила "картопля".
І даремне ми злилися на сержантів своїх в "таборах".
Від дванадцяти сесій ми, право, втомилися трошки!
Але з любов'ю йдемо знову і знову до інститутських дверей.
Нам залікова книжка була дорога як зіниця з ока.
Відкривали ми їй як ключем у доцентів серця.
Бачимо самі тепер, що в суворості немає пороку.
Адже суворість учителя краще, ніж ніжність батька.
Ми марксизм-ленінізм вивчали, став кожен філософ.
Перегорнули від кірки до кірки чималий об'єм.
Належить сеченовцам вирішити багато складних питань.
Будь рятувальним колом для нас, інститутський диплом!
Скінчив я інститут і тепер мене чекають поліклініки, стаціонари.
Багато нових проблем життя додасть нам всім. Згадаймо лекції та семінари.