У період самоізоляції і карантину, багато хто говорить про проблему знаходження тривалий час разом: як не розійтися, не розлучитися, як просто «не вбити» один одного». Але якось мало хто говорить про проблему самотності. Якщо людина тривалий час знаходиться один, то це впливає на його стояння не менше, а може бути навіть і більше, ніж коли він з кимось.
⠀
Вважається, що самотність, це коли у людини нікого немає поруч. Тоді з'являється неприємне відчуття загубленості і непотрібності. Насправді, самотність, це коли у людини немає самого себе. Він не знає себе, не розуміє, йому з собою не комфортно. Важливо зрозуміти, що це проблема психології людини. І якщо це турбує, з цим важливо щось робити.
⠀
Часто ця проблема проявляється вже в дитинстві. Є діти, які можуть бути одні, вони завжди знаходять, чим їм зайнятися: грають, малюють, танцюють. Є діти, які одні бути не можуть і постійно «хвостом» ходять за батьком. Вже тоді можна зрозуміти, як сформована і працює їх психіка. Закономірно, що надалі, такий же сценарій поведінки у нього буде і в дорослому житті.
⠀
Що з цим можна зробити? Змінити свою поведінку, яке спричинить за собою зміну психології. Нова поведінка створює нові нейронні зв'язки, змінюються внутрішні відчуття. Є не складний для розуміння, проте не простий для виконання спосіб це зробити. Кожен день потрібно формувати собі погодинний план з якихось справ, на наступний день. План повністю направлено на людину.
⠀
Відступати від нього і порушувати не можна. З ранку прокинувся і до вечора живеш їм. Важливо, щоб справи були цікаві, інакше план не виконати. Якщо хтось вторгається в життя і пропонує щось інше, то потрібно відмовитися і перенести це на наступний день. Адже це не просто організація своєї діяльності, це формування нових поведінкових реакцій. Робити це потрібно чотири тижні, потім можна зробити перерву.