Але одного року сталося щось дивне. Снігу не було. Небо було ясним і світило сонце, але земля була голою. Ліля була розчарована. Вона не могла уявити Різдво без снігу.
Ідучи селом, побачила, що всі теж засмучені. Міські святкові гуляння, в тому числі грандіозні гонки на санях, без снігу обійшлися під загрозою. Ліля не знала, що робити.
Тоді вона згадала історію, яку їй розповіла бабуся, про чарівну снігову фею, яка жила в горах. Фея могла зробити сніг коли завгодно, але вона була дуже сором’язливою і виходила лише тоді, коли відчувала, що комусь потрібна її допомога.
Ліля вирішила відправитися в подорож, щоб знайти снігову фею. Вона зібрала їжу та теплий одяг і вирушила в гори. Подорож була важкою і сповненою перешкод, але вона не здавалася. Вона вирішила знайти снігову фею і повернути сніг на Різдво.
Після багатьох днів подорожі Лілі нарешті знайшла приховане лігво снігової феї. Вона була навіть прекраснішою, ніж Лілі уявляла, з мерехтливими крилами та сукнею зі сніжинок.
Ліля пояснила ситуацію в селі і попросила допомоги у снігової феї. Снігова фея була зворушена добротою Лілі та погодилася принести сніг у село до Різдва.
Ліля повернулася в село, а коли прийшла туди, то побачила, що пішов сніг. Місто було вкрите білою ковдрою, і всі раділи. Гонки на санях почалися, і село наповнилося сміхом і святковим веселощами.
З цього дня кожного разу, коли в селі випадав сніг, жителі міста згадували про хоробрість Лілі та доброту снігової феї. Вони знали, що сніг був подарунком магії Різдва та символом надії, любові та сили рішучості.