Черниговской губ, Суражск. уъзда, дер. Чертовича. Ой хто жь того нязвавъ, Якъ бълый свъть наставь? Якъ и солушко взойшло, Якъ и ярки мъсячко, Якъ и частыя эвъздочки, Якъ в тцемныя хмарычки, Якъ и сильныя дожчачки? Якъ царь да сыновъ пожанивъ,
Якъ царь дочарей поотдавъ?
Сяврукъ на весельши бывавъ,
Сяврукъ и горелки пивавъ, Сяврукъ позыватымъ бывавъ. Якъ пошовъ жа то Сяврукъ—
Семсотъ городовъ пройшовъ,
Семсотъ казаковъ созвавъ, Семсоть да бояриновь,
Сенсотъ да татариновь, Семсоть полковъ Доньскихь казаковъ.
Якъ крикнувъ то Сяврукъ, Якъ свиснувъ то сильной, Да на свой дворъ широкъ, Да на свой тцерямъ високъ. Якъ бъгатзь къ яму борци, Изъ борцовъ да на выборца, Якъ да удалыя Калужанци, По батюища Микитовичи, По матущци Маринины сыны; Яны усики зажимаючи, И рукавики засучиваючи,
И сапожаньки подцягиваючи,
И чуючики подвязиваючи. Ухативъ жа то Сяврукъ Ёнъ наибольшаго брата, Якъ за лъвое плячо, Якъ за правую пашку, Якъ за тонку рубашку; Якъ подзнявъ жа то повыша сябе,
Якъ ударивъ жа пониж