Марина Гримич не боїться братися за мало досліджені теми як у художніх текстах, так і наукових. Зокрема, цьогоріч її книжка «Клавка» розповідає про 40 роки ХХ ст. — непопулярну серед українських читачів тему (порівняймо з 20-ми чи 60-ми). Та все ж завдяки майстерності письменниці, їй вдалося зацікавити 40-ми авдиторію (успіх підтверджує нагорода «Найкраща книжка Book Forum» у номінації «Сучасна українська проза», статус фіналіста премії «Книга року ВВС»).
Водночас Марина Гримич відома не тільки своєю літературною, а й науковою діяльністю. Саме її праці, зокрема, персональна монографія «Життя під піньорами: Культурний ландшафт українських поселень Бразилії», видання «Українці Бразилії / Os Ucranianos do Brasil / Ukrainians in Brazil», головною науковою редакторкою якого вона є, відкривають для нас майже не відому тему життя українців у Бразилії. А це діаспора, якій випали значно складніші умови, ніж, наприклад, канадській, та, попри все, вона зберігає українську ідентичність.
Тож Марина Гримич працює заради українців не тільки на території України, а й за її межами, будуючи «історичні та культурні мости».