В условиях современного цифрового общества сохранить полную конфиденциальность почти невозможно, а в том, что касается ушедших и уходящих поколений (я бы, будь моя воля, снизил до минимума срок, по которому сведения недоступны исследователям - сейчас в России по закону это 75 лет). БОльшая часть исследователей (истории своих семей) вынуждены смотреть на описи архивов и охать, как бы хотелось получить всё это ... Тем важнее становится обмен материалами на различных генеалогических, краеведческих, поисковых форумах, локальные и региональные краеведческие исследования, поиск на аукционам по старым фотографиям, документам, наградам и т.д.
В этой статье - часть истории моей семьи (двух её ветвей - Колот из с.Сухоносовка и Косенко из с.Позник(и) Чернухской волости Лохвицкого уезда (повета) Полтавской губернии. Даже если это не прямые предки (мне пока удалось проследить документально только до момента переселения в Сибирь в 1895 году). Благодарю Полтавского краеведа Вадима Назаренко (администратора замечательного сообщества Чорнухинщина: простір, історія, люди) и всех других, принимавших участие в исследовании.
В окрестностях Сухоносовки люди селились давно - сохранились, например, остатки городища, датируемого 7-3 столетиями до н.э. Жили здесь люди и позже, хотя подробных сведений о тех временах - почти нет. Пока не знаю, относятся ли как-то к современным Колотам упоминаемые в книге Падалка Л. В. Прошлое Полтавской территории и ее заселение. – Полтава:, 1914.-
С.51 Колотвиновичи: "Після спустошення в 1482 р. краю кримським ханом Менглі – Гіреєм уціліле населення трималися під захистом Черкаського і Канівського замків. За документальними даними 1552 р. в описах державних маєтностей Київського, Канівського і Черкаського замків територія сучасної Полтавщини була малонаселеною. В місцях по р. Удаю і Многа осілого населення не було зовсім, тут були уходи Канівського замку. З нього в цей край з весни до осені приходили люди і ведучи напівкочовий спосіб життя займалися рибальством, полюванням, бджільництвом і поверталися на зиму в замок, знаходячи там захист від нападу ворогів. Як свідчать історичні джерела: ” …такие же, отчизные уходы по Суле, Сулице, Многе и Удаю принадлежали, по той же люстрации: Бродовичам, Чабановичам, Колотвиновичам и Дидковичам“2,”По Многе – это Колотвинская земля, Коленовщина, Босовщина, Кошутовщина, Войтовщина.“ (цитата найдена в книге: Край Григория Сковороды.- с.7)
Вот что поведал мне Вадим Назаренко о Сухоносовских Колотах (и немного о других, чьи фамилии встречаются среди переселенцев в с.Ивановка Мариинского уезда Томской губернии): "В Сухоносовке до сих живут люди с фамилией Колот. В 17-18 веках Колоты были одними из самых зажиточных казаков в селе. Первое упоминание о них переписях - 1666 год. В 18 века род Колотов имел в селе свою мельницю, винокурню (такой себе мини-завод про производству водки). В 19 веке Колотов стало очень много. Земли стало мало. Вот часть и разъехалась по миру. Но и до сих пор Колот - одна из самых популярных фамилий в селе. Из других фамилий, которые вы написали... В соседнем селе Пески (сейчас Пески-Удайские) очень популярная фамилия Чьобитько (именно так произносится). Фамилии Косенко, Терещенко и Мисюра тоже есть в нынешнем Чернухинском районе. Ниже - фрагмент первой известной переписи села в 1666 году. Там на странице 53 - жители Сухоносовки, и среди них - Дорош Колотенко".
В энциклопедии Кривошея В. В. Козацька старшина Гетьманщини встречаются следующие представители семей Колот и Косенко (из интересующих меня мест):
"1. Колотовський Олександр (? - 1784) - значковий товариш (? -1784).
2. Колотовський-Самойлович Василь Іванович - абшитований військовий товариш (1788).
3. Колотовський-Самойлович Гаврило (1726 - ?) - з польського дворянства. Службу розпочав з 15 березня 1735 p., військовий товариш Лубенського полку (? - 1782 - ?) Мешкав в Янишпольській сотні
4. Колотовський-Самойлович Григорій Іванович (1733- ?) - значковий товариш Лубенського, полку (? -1736 - 1741 - ?), приймав участь в польському, очаківському походах. Мешкав в Янишпольській сотні,присягнув у 1741 p., абшитований військовий товариш Лубенського полку (1788). Мав з братами 53 підданих у і селі і хуторі. Рід внесений до II частини родовідної книги дворян Глинського повіту Чернігівського намісництва. Д.: Ганна NN, донька старшини.
5. Колотовський-Самойлович Іван (? - 1745 - ран.1747) - значковий товариш Лубенського полку (? -1724 - 1747 - ?). У 1724 р. купив млин в два кола на греблі с. Оробїв у дядька своєї дружини Андрія Федоровича Хоруженка. Мав двір у Пирятині, 16 підданих у с. Мокіївці (1734). Присягнув у 1741 р. У 1735 р. по приходу з польського походу з реєстру значкових товаришів виключений. У 1735 р. комісар, у 1736 р. складав ревізію дворів, у 1737 р. був у команді по набору людей на лінію. 1736 р. був у кримському, у 1737 Р* - очаківському походах. 1738 р. призначений купувати коней, присягнув у 1741 р. Мав у Чорнухах підсусідків і двір піших убогих (1745). Мешканець с. Сухоносівки Чорнуської сотні, мав хутір у Лохвицькій сотні, у с. Воробйові двір житловий (1747). Мав у полковій Лубенській сотні у с. Воробйові і хату, в якій жив мірошник (1745). За ним записаний у Пирятинській сотні хутір на 6 дворів. Д.: N Яківна Кичкаровська, донька городового отамана пирятинського. Мав сина Олексія - бунчукового товариша."
А вот эти люди скорее всего если и родичи, то где-то глубже, в боковых ветках по отношению к моей:
"1. Косенко Григорій (? - ран. 1779) - полковий комісар Київського полку, абшитований військовий товариш. Д.: Дарія NN (? - 1780 - ?), мешкала у Кобизькій сотні.
2. Косенко Мойсей - наказний сотник 1-ї Вавринської сотні Прилуцького полку (1726).
3. Косенко Олексій Григорович (1757 - ?) - службу розпочав з 1764 p., отаман сотенний (з 1775), значковий товариш Київського полку (з 1777)".
Но вернёмся в Сухоносовку и её окрестности, в 1720 г., когда жил Иван Колотовский-Самойлович. В книге "Край Григория Сковороды" о нём много упоминаний:
1. "с. МОКІЇВКА. На час проведення Генерального слідства про маєтності (1729 –1730 р.р.) в селі було 18 дворів, отже, час заселення села – кінець ХУІІ– поч. ХУІІІ ст.
Жалувана грамота на село було видана колишньому наказному полковникові Леонтію Кічкаровському: ”респектуючи… на давние признатние войсковые заслуги пана Леонтия Кичкаровского, знатного товарища войскового, в тых военных случаях не менше ронившего, яко и тепер на той же службе монаршой зостаючого взглядом оных прислуг“ 1. Тут були володінння значкового товариша Лубенського полку мешканця с. Сухоносівки І. Самойловича – Колотовського, (1734 р.-16 підданих), вдови хорунжого полковника Ірини Самойлович (1787). Назву отримало від імені одного з перших поселенців – Мокія, який переселився на берег річечки Вергунки з містечка Куріньки"
2. "Писар Лубенського полку Л. Кичкарівський за гетьманським універсалом і царською грамотою володів селом Луговиками і 3 млинами. Частину прибутківз млинів на річках Сулі, Руді, Хвощовій отримував лубенський полковий осавул А. Петровський. Мала млини і козацька старшина краю: значкові товариші Лубенського полку Василь Христич в Нехристівці, Іван Колотовський – Самойлович, житель Сухоносівки в с. Вороб’ї та інші."
3. "У військових походах брали участь: у Сулацькому (1722-1724) – Опанас Лукич Шостак (Чорнуська), у Кримському (1736) - значкові товариші Лубенського полку Іван Колотовський - Самойлович, Данило Семенович Лютенський (Чорнуська), у 1736 р. в Царичанському - значкові товариші Лубенського полку Василь Лаврінович Христич, Данило Семенович Лютенський, в 1761 р. в Задніпровському поході був Яким Климович Христич, у Коломацькому - Клим Тимофійович Піщанський (Чорнуська сотня), Семен Максимович два рази брав участь в Ладожських походах, а сотник цієї сотні П. Троцький, за дорученням генерального хорунжого Я. Горленка, привів 6 сотень під Царичанку, не чекаючи на весь Лубенський полк."
В "Краю Григория Сковороды" упоминаются (в связи с помощью Свято-Троицкому Красногорскому монастырю - совместно) примерно за 1716 год Иван и Лаврин Колоты из с.Сухоносовка, а также Клим Касяненко:
"В монастирі був Троїцький храм. З його ігуменів відомі: Григорій Гаджій(1705 -?), Пахом Пічковський (1714-?), Михайло (?- 1716), Дезидерій (1720), Арсеній (30-і роки ХУІІІ ст.), Філарет Чарнецький (1741-744), Варсафоній Носов, Феодосій Белоговський (1752 -1754 7), Іоаникій Киторович (1769-1773-?),Єістратій Бродський (1767-1768), Осинофор Мітянський; ктитори: Лук’ян Шостаченко (Шостак), Лаврін Колот, Клим Касяненко. 11 серпня 1716 р. лубенський полковник А. Маркевич видав документ про призначення новими ктиторами Лавріна і Івана Колотів, жителів сухоносівських з наказом: ”женбо прето их обох старшина чорнуская захожуючи до обытели с[вя]той услузі до жодних міских повин- ностей не чіпали и не примушали, міти хочем і пилно приказуем“ ( Лохвицкий исторический сборник… - С. 365)".
Всем мира! Если у вас есть информация по жителям Чернухского уезда (особенно интересуют сёла Сухоносовка и Позники) до 1895 г, жителях с.Ивановка Сусловской волости Мариинского уезда после 1895 г. - пишите! Если вам понравилась публикация - подписывайтесь на канал "Места моей истории", поставьте "палец вверх". Приветствуется и мнение об этой и других публикациях на канале - в комментариях к статьям. Счастья вам и до новых публикаций!
----------------------------------------—
Результаты всех исследований выкладываются в этом сообществе, а также на канале "Места моей истории" (дзен и телеграм). Поучаствовать в исследовании можно,переведя любую сумму на мою Юмани.Карту (там есть разные способы перевода): https://yoomoney.ru/to/410012113704025
