Олена сиділа за своїм ноутбуком в невеликому кафе. Їй тільки принесли чашку кави і вона побачила, що на електронну пошту прийшов лист. Олена із радісним передчуттям зробила ковток та відкрила лист. Чергова компанія прислала їй відмову: «Шанована Олено! У вас дуже перспективний проект по будівництву наноміста на Місяці, але на жаль ми змушені відмовити вам, так як не впевнені, що він буде комерційно вигідним.»
Олена розчаровано поставила чашку на стіл. На її очах з’явились краплинки сліз. Вона спробувала їх стримати, але емоції були сильнішими, тому вона їх просто змахнула. Новий потік емоцій змусив її закрити ноутбук, щоб в очі не кидався шаблонний текст. Але вже через хвилину вона відкрила сайт із пошуку роботи. Швидко перечитавши запропоновані вакансії, Олена знову розчаровано закрила ноутбук.
- Якщо ти вирішиш здатись, то зробиш найбільшу помилку в своєму житті.
Спочатку Олені здалось, що це сказав її внутрішній голос. Але через секунду вона зрозуміла, що це був хтось позаду неї. Вона оглянулась і побачила жінку років 60-65. Придивившись до неї вона впізнала одну із найвідоміших людей у її сфері. Олена не могла повірити своїм очам.
- Ти дуже талановита. Ти повинна розвиватись і побудувати той комплекс на Місяці, - сказала жінка.
- Але ж як я його побудую? Це вже 22 відмова. Світу не потрібні мої здібності до планування. Інколи мені здається, що він не заслуговує…
- Не тобі вирішувати чого заслуговує цей світ. Ти тут не для цього. Проте, щоб будувати комплекси одного таланту мало. Ти повинна змусити цей світ почути тебе та побудувати те, що ти їм спроектувала. Так уже він влаштований.
- І як мені це зробити?
- Не зациклюйся на одному. Навіть коли щілин двоє, фотон умудряється опинитись в зовсім іншому місці.
Олена на хвилину замислилась, а жінка підморгнула їй та попрощалась. Олена із новими силами відкрила ноутбук та почала нову сторінку пошуків.