На небі майже не було хмаринок, тому сонце добряче нагріло повітря. Христина зняла свій шлем, і сонячні промінчики торкнулись її блідого обличчя. Вона на якусь мить зажмурилась, бо цієї кількості світла було більше, ніж дівчина могла сприйняти. Христина опустила голову та швидко закліпала. Минула якась хвилина, і її очі призвичаїлись до освітлення, яке було навколо. Вона вдихнула свіжого повітря на повні легені. А потім із моря подув легенький вітерець, створивши приємну прохолоду. Дівчина поставила шлем на найближчий кам і підійшла поближче до моря. Здавалось, що десь із аж біля горизонту утворюються великі масивні хвилі. Вони із загрозливим видом наближались до берега. В перші секунди, Христині здавалось, що якщо ця велика хвиля дійде до берега, то затопить його повністю. Проте чим ближче було до берега, тим меншими вони ставали. І зрештою, на берег викидалась лише невелика частина води. Дівчина стояла і заворожено дивилась на це дійство. Христина із цікавістю підійшла води та доз