Володимир Зеленський, що став зараз президентом України, відвідав позиції Збройних сил України, які розташовуються в Луганській області на території, підконтрольній Україні.
Президент зазначив, що умови існування для військових, які захищають нашу країну, повинні бути нормальними й людськими. З цим важко не погодитися, але важливо зрозуміти, від кого усе ж таки захищається наша армія, якщо по той бік укріплень знаходяться такі ж українські мешканці, як і ми з вами.
Під час своєї інавгураційної промови, Зеленський вже казав про те, що у всіх регіонах нашої великої країни живуть громадяни України — в Одесі, у Львові, Дніпрі, Харкові, Чернігові, Сімферополі, Ужгороді... Отже, ми повинні бути одним цілим.
Президент підкреслював, що влада в країні абсолютно нічого не зробила для того, щоб жителі так званих ДНР та ЛНР почали відчувати себе українцями, і громадянська війна, нарешті, припинилася. Сьогодні там багато хто навіть не розуміє української мови.
Зеленський звернувся до жителів цих регіонів російською мовою й сказав про те, що вони для України не є чужими. Це стало дуже важливим кроком з його боку. Президент сказав, що заради припинення бойових дій він готовий, якщо буде потрібно, пожертвувати посадою президента України.
Він сказав, що не зупиниться перед складними рішеннями. Мир в Україні для Володимира Зеленського набагато важливіший за рейтинги та посади. Принаймні, так він сказав.
Але виникає одне законне питання: чому президент не віддасть нашим військовим наказ про припинення обстрілів великих міст: Луганська та Донецька, що тривають і донині? Чому не йде президент на контакт з протилежною стороною з пропозиціями про припинення бойових дій?
Замість цього він їде на передову, щоб зміцнювати лінію оборони від таких самих українських громадян, як і ті, що воюють у ЗСУ. Ціна цього — продовження обстрілів Донецька та Луганська, де живуть звичайні люди, які не хочуть помирати. Не хочуть, як і ми з вами.
Як ми знаємо, з 2014 року в країні йде громадянська війна, яку багато в чому спровокувала чинна влада в Україні. Олігархи сформували нацбати, які перетворили життя жителів Донбасу на справжнє пекло. Для того, щоб захистити свої сім'ї, багато хто з місцевих жителів пішли служити в ополчення, щоб відповісти агресією на агресію. Крім того з багатьох країн світу туди почали з'їжджатися добровольці.
Основна частина їхала, звичайно, з Росії, але були також люди з інших країн, таких як Сербія, Італія, Іспанія, Бразилія. Часто туди потрапляли представники лівих рухів, які налаштовані проти жорсткого націоналістичного радикалізму.
Зараз ситуація така, що тільки Зеленський може бути ініціатором припинення війни, бо керівництво невизнаних територій багато разів намагалося вийти на прямий контакт з Києвом, але проблема була саме в нашому колишньому президентові та його оточенні. У реальності, тільки та сторона, яка почала бойові дії, може й покласти їм кінець. Це очевидно.
Так що найближчим часом будемо чекати від нового президента важливих рішень по Донбасу, бо очевидно, що ані в Європі, ані в Росії за нас цього ніхто не зробить.