"Я така молодець, занурила його в брехню" Ти, напевно, пишаєшся цим. Хоча, знаєш, мені все одно, можеш не відповідати {як добре ти вмієш брехати}. Ну ладно, проїхали, що там далі за списком? Я до цих пір перечитую нашу переписку, там немає ніякого глибокого змісту, там немає розумних слів, там лише, як я вже сказав, дурне листування, в якому для мене більше сенсу, ніж в книжках. Там ми з тобою зустрічали світанок, проводжали захід, там ти говорила мені, що не втечеш ніколи. Я вже говорив це. Вибач. Ти ж знаєш, що я люблю повторювати всі пройдені сюжети. Всі ми люди такі - намагаємося добити себе самі. Натягуємо посмішку і робимо вигляд, що не боляче. Весь час сподіваємось, що це пройде. Я теж сподіваюсь, що це пройде, але відчуваю, що не скоро. Слухай, давай поставим крапку? Тільки на цей раз вже точно. Ні, це не просто рима, серйозно, давай закінчим?