Цю можливість бути активною і мобільною нам, мамам, надала сама Природа. Вона створила наших малюків такими, що можуть синалізувати про свої природні туалетні потреби, і майже кожна мама може навчитись взаємодіяти із своїм малюком у цій сфері також.
Не треба ставити мети “не забруднити жодної пелюшки” або сприймати невдачі як особисту трагедію. Не треба обіцяти собі “от-у-цю-мить” позбавитися памперсів назавжди. Але скоротити їх використання, що позитивно вплине на здоров’я дитини, бюджет родини та екологію нашої планети ви можете.
Також можна більше дізнатися про багаторазові пілгузки, це не щось страшне і негігієнічне, а досить зручні найсучасніші системи та засоби, особливо в наявності є пралька “автомат”. Ми користувалися Дісаною та мембранними підузками Еко Бебі. Та найважливіше на цьому шляху, на мій погляд, розуміння потреб дитини, її довіра, що і цю сферу ви не іноруєте, не чекаєте, що “прийде час — і він\вона всьому навчиться”, а робите те, що можете робити.
І це НАСПРАВДІ полешує і покращує життя з дитиною, а не завдає зайвого клопоту, як думають деякі мами. Це потребує уваги до себе, своєї йнтуіції, до реальних потреб дитини — але одночасно ви стаєте більш впевненою мамою і відчуваєте з дитиною більш тісний і ніжний зв’язок. Дізнатися більше раджу в книзі Інгрід Бауер “Життя без підгузків”.
Більше цікавих записів на lacta.care.
