Похоже, нашёл документы, на которые ссылается книга про край Григория Сковороды (и там упоминание моих предполагаемых родственников Лаврина и Ивана Колот, Клима Косенко (Касяненко)
"Наступний універсал стосується іншої філії Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря – Свято-Троїцької Красногірської обителі, яка існувала у 1710–1786 рр. (до відомої реформи Катерини ІІ), і історія якої практично не досліджувалася14. Ця обитель знаходилася на лівому березі р. Удай поблизу хутора Красногірка (звідки й взяла назву), котрий у свою чергу стояв біля сіл Курінька та Чорнухи (батьківщини Григорія Сковороди). Останній населений пункт був тоді сотенним центром Лубенського полку, а нині є райцентром на Полтавщині. Монастир мав тоді два храми: Свято-Троїцький та Різдва Іоанна Предтечі. Ініціатива заснування обителі належить І. Скоропадському, котрий узгодив свій намір з київським митрополитом Йоасафом Кроковським та ігуменом Свято-Михайлівського монастиря. Судячи з універсалу, гетьман визначав трьох ктиторів новоствореного монастиря (Л. Шостаченко, Л. Колот, К. Касяненко) і навіть звільняв їх за це від “міських тяглостей”. Про значну допомогу гетьмана цій філії Свято-Михайлівського монастиря свідчить і ряд інших його документів. Між іншими, тут згадано ім’я чи не найпершого ігумена Свято-Троїцького монастиря (ним був ієромонах Пахомій Печковський) та його наступників – (намiсників о. Михайла, о. Дезидерія), чітко окреслено маєтності філії, шляхи їх переходу у монастирську власність. Так, ліс Щербанювщина"
"№ 62 1711 р., квітня 11. Прилуки. – Універсал гетьмана Івана Скоропадського про призначення трьох чорнуських жителів ктиторами Свято-Троїцького Красногірського Чорнуського монастиря // (арк. 77)
“Той же Скоропадский, гетман, монастиреві Красногорскому, ново собою созданному, триех члвк ктиторов к попечению о нем универсалом впреділяет. Его царского пресвітлого величества Войска Запорожского обоїх сторон Днепра гетман Иоанн Скоропадский. Пну полковнику Войска его царского пресвітлого величества Запорожского лубенскому зо всію его полковою старшиною, а особливе пну сотникови чорнускомуа з урядом тамошним и кождому, кому колвек о том відати належало, сим ншим универсалним ознаймуем писанием, иж по прошению пречестного отца Григория Иліча Гаджиа опреділилисмо ктиторами до скитка Красногорского трох человіков, именно Лукяна Шостаченка, Лавріна Колота, Клима Касяненка, жителей чорнуских. Зачим абы ніхто так з старшини полковой, яко и пн сотник чорнуский, атаман и войт тамошний жадною до помянутих Лукяна Шостаченка, Лавріна Колота и до Клима Касяненка не міли интересу и до найменших не потягали міских тяглостей, міти хочем и рейментарско приказуем. Дан в Прилуці, априля 11, року 1711. Звишменованний гетман рукою власною”.
ІР НБУВ, ф. 307, № 535/1763, арк. 77. Копія.
Опубліковано: Мицик Ю.А. Гетьман Іван Скоропадський – покровитель СвятоМихайлівського Золотоверхого монастиря у Києві // Сіверянський літопис. – 2000. – № 4. – С. 60–61."
"№ 254 1725 р., грудня 11. Глухів. – Указ Малоросійської колегії лубенському полковнику Андрію Марковичу стосовно підданих Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря в селі Бодаква “Указ ея императорскаго величества самодержици всероссийской з Войсковой Генералной канцелляриї полковникові лубенскому, гспдну Андрею Марковичу, обявляетъся. Мнастира // (арк. 394 зв.)
Свто-Михайловского Золотоверхо киевского игумен отц Алексій Петрина з братиею доношением своїм в Енералную Войсковую канцеллярию присланним обявили, что в полку Лубенском в Сенецкой сотні посполитих людей иміется кроме их села Бодакви в той сотні будучого 446 дворов, з яких даютъся порциї и рациї тилко на 9 компанійцов, а з помянутого села Бодакви, в яком 120 дворов, дается на 6 компанійцов, отчего де немалая тяжест подданним их чинится. Також посусідки де оного села Бодакви ухиляючися от подачи и повинностей поподдавалис под козаки, на котрих де любо и одержали от вас указ, жебы по прежному повинности всякие и подати отбували, однак де оны тому не повинуются и их ні в чом не слушают. Да он же отц игумен з братиею в помянутом своем доношениї показали, что по універсалах покойного гспдна гетмана Скоропадского и вашом (з которих дани в Войсковую Енералную канцеллярию копиї) опреділени до мнастира Красногорского ктиторами Лукиан Шостаченко, Лаврін Колот з братом, да вдова Касяниха з сотні Чарнуцкой. А нні де старшина тамошняя чарнуцкая тих ктиторов от послушания мнастирского отставили, в чом всем суплікуючие просили в Войсковой Енералной канцелляриї разсмотрения. А по справці в оной канцелляриї компанійцов по расположению внов учиненном в сотню Сенецкую не опреділено. Того ради предлагается вам, дабы вы компанійцов з той сотні из села Бодакви свели, ежели оние // (арк. 395) в той сотні от вас опреділени и впред бы в тую сотню компанійцов не налагали, а стояли б оние компанійци в тих містцах, где им в прежде посланнном до вас указу квартери опреділени. Також подсусідки оного села Бодакви не поддаваючис под козаков, попрежнему повинности всякие и подачи в купі з громадою отбували б непремінно. А о више означенних ктиторах по гетманскому універсалу учинили бы опреділение и до оного мнастира Красногорского тих ли самих, якие в том універсали виражени или вмісто оних других, кого пристойно опреділит старшині чернуцкой 326 приказали бы, и вам бы, полковниковi лубенському, гспдну Андрею Марковичу, о више писанном чинит исполнение по сему ея императорского величества указу непремінно, а что учинено будет, отвітствоват в Войсковую Енералную канцеллярию. Дан в Глухові, декабра 11 д., року 1725. Войсковой Енералной канцелляриї правителі: Иван Мануйлович з товарищи. Старший канцелляриста Данило Покорский. Канцелляриста Григорий Юркевич”. П о м і т к а: У кінці документа намальовано коло, у котрому написано: “місто печати”.
ІР НБУВ, ф. 307, № 535/1763, арк. 394–395. Копія."
"№ 274 1712 р., серпня 24. Лубни. – Запис чорнуського уряду про розмежування лісу, що належить Свято-Троїцькому Красногірському Чорнуському монастирю // (арк. 419)
“Року тисяча сім сот второгонадцят, мсця августа двадцят четвертого дня. По злеценю и росказаню ясне велможного добродія его млсти пна Иоанна Илліча Скоропадского, его црского прсвтлого влчтва Войск Запорожских обоїх сторон Днепра гетмана мні, Василию Савиву, полковникови Войска его ж црского прсвтлого влчства Запорожского лубенскому, посилалем до обители свтой Красногорской чорнушской тщанием и власним коштом самого ясне велможного добродія его млсти пна гетмана новостроячойся, пана Григория Ивановича Шкарупу, сотника лубенского, Лаврентия Якововича, сотника чорнушского, Романа Грушки, атамана городового чорнушского, Дмитра Загинайла, атамана пісковского, Петра Усенка, товариша сотні Чорнушской, и многих для ограниченя и слушного оцерклиованя лісов, за его ж пнской велможности власние гроши купленних, стоячих около тоей же свтой обители. Которие там прибивши и ку себі всечстнаго отца иеросхимонаха Григория, строїтеля тоей свтой обители з братиею и из многими людми заживши, около всіх тих лісов, чинячи границю, обиходили, где поміжники найдуютъся по их разсмотрению от села Пiсок и Воробюв Миско Кайдасенко, Михайло // (арк. 419 зв.) Лобас, Улас Снігир, Гаврило Губа, Иван Кравец; от села Поставмук поміжники Васил Панщиский, от Удая ріки горою, от того ж села поміжник Хома Хвененко, Грицко Мормоленко, Ярмолиха вдова, Демян, Рудого зят, Охрім Левченко, Гапун Бутенко, сухановскии жителі; от города Чорнух поміжники Стецко и Иван Червенки чорнушские и Дорош сухоносовский, а у вершині яров Иван Левченко, атаман гулецкий; от пустого городища и от Курінки поміжник Лаврін Колотенко. Такое ограниченя и совершенное зреестрованя поміжников за поворотом виш вираженних посланних, я, полковник, виписавши и печатми полковою и міскою лубенскою ствердивши, до книг міских лубенських и чорнушских подали, а сей випис с книг міских самому ясне велможному добродіеви его млсти пну гетману до поважних его пнских рук отдаем. В Лубнях, року, мсця и дня виш писаннаго. Иван Шаргородский, писар суду полкового лубенского”. П о м і т к а: У кінці документа намальовано два кола, у котрих написано: “місто печати”.
ІР НБУВ, ф. 307, № 535/1763, арк. 419–419 зв. Копія."
"№ 279 1714 р., травня 28. Чорнухи. – Заповіт чорнуських жителів Парасковії Іванівни Лук’янової Шостачки та її сина Афанасія на ліс Щербанювщина з сіножаттю та облогами СвятоТроїцькому Красногірському Чорнуському монастирю
“Я, Параскевия Ивановна Лукяновая Шостачка, жителка мiста Чорнух, а титорка мнастира Красногорского, из сином своїм Афанасием чиню відомо тим моим доброволным записом каждому, кому о том вiдати будет належало тепер и в потомние часи, иж я з доброй своей воли явне, ясне, доброволне лекгую и записую ліс з сіножатю и з облогами названний Щербанявщину на мнстир Красногорский чорнуский, стоячий за Артополотом в яру, с поміж // (арк. 424) никами з едной стороны Ивана Телюка, жителя чорнуского, а з другой Андрія, зятя Гринкового, жителя козлювского, которие кгрунта ни в чом нікому не заведенниї, що я варую и ствержаю сим моим доброволным записом, абы ніхто з моїх покревных далеких и близких и небожчика, мужа моего, жадного препятия и перешкоди в уживаню кгрунтов тих оным законныкам не чинилы под зарукою на уряд міский талярей сто, а оным законныком волно як своїм владіти, уживати во вичниї часи, що діялося в дому моем в городi Чорнухах при людех зацных и віры годных ниже на подписі вираженных року 1714, мсця мая 28 т. Иерей Никита Клiмонович, презвитер воскресенский, подписуюся рукою. Андрeй, поп мокиовский. Ониско Иванович. Феодор, поп козлувъский. Лаврентий Колотенъко, ктитор. М. К.”.
ІР НБУВ, ф. 420, № 87, арк. 1. Оригінал.
ІР НБУВ, ф. 307, № 535/1763, арк. 423 зв.–424. Копія."
-----------------—
Документальна спадщина Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві XVI-XVIII ст. з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського / Упорядники Ю. А. Мицик, С. В. Сохань, Т. В. Міцан, І. Л. Синяк, Я. В. Затилюк. – Київ, 2011. – 559 с. (Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Інститут рукопису; Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України). – (Документальна спадщина монастирів Гетьманщини. – Т. 1)
Полный текст книги: https://archive.org/details/zolot2011?q=колот
У виданні представлена публікація 318 актових документів XVI-XVIII cr. з унікальної збірки “книги-архіву” Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві, що нині зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.
Серед документів – королівські привілеї, універсали, листування гетьманів та полковників, судові позови, скарги, купчі записи, тестаменти та інші актові документи. Вони містять різноманітний матеріал з історії церкви, Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря, Свято-Троїцького Красногірського Чорнуського монастиря, розкривають стан та процес розвитку монастирського землеволодіння в Україні, а також подають біографічні відомості про видатних українських діячів, розкривають різні аспекти суспільного життя того часу.
Збірник документів побудовано за предметно-хронологічним принципом, містить іменний та географічний покажчики, коментарі, додатки, словник застарілих слів, списки скорочень та ілюстрацій, перелік документів. Переважна більшість документів публікується вперше.
Видання розраховане на істориків, філологів, правознавців, культурологів, краєзнавців, а також широке коло всіх, хто цікавиться історією України.
----------------------------------------—
Результаты всех исследований выкладываются в этом сообществе, а также на канале "Места моей истории" (дзен и телеграм). Поучаствовать в исследовании можно,переведя любую сумму на мою Юмани.Карту (там есть разные способы перевода): https://yoomoney.ru/to/410012113704025