Мой дядя, по жизни — сокол, очень гордый и падалью не питался.
Он занимал при социализме приличный пост. Нет, он не стоял на посту и не постился. Он часто мотался за границу и за счёт валютных магазинов «Берёзка» неплохо существовал. За чеки он и автомобиль взял — чёрную Волгу…
На этот пост слуги народа его пристроил в своё время мой скромный отец. Потом отец в душе ждал братского внимания, благодарности. Но дядя, объехав полмира, не вылезая из-за границы, не то что подарки нам не привозил! Но и ни разу просто не позвонил и не поздравил отца с Днём рождения!
Когда «дядя-сокол» накатался на своей Волге, то решил обновить автомобиль. А за эту десятилетнюю повозку тогда можно было взять две цены.
Дядя нашёл покупателей на рынке среди продавцов цветов. Это были джигиты-головорезы в кепках-аэродромах. Я тогда сразу заподозрил, что развязка у истории будет непростой. Так и вышло. Джигиты вместе с дядей оформили в ГАИ автомобиль и завалились к нему домой отметить покупку. Обмыть, так сказать колёса армянским коньяком. Когда они зашли в квартиру, то сели за стол и дали ему конверт с деньгами. Он при всех пересчитал и положил конверт на пианино. Тут гости резво разлили по стаканам коньяк и зазвучали тёплые, высокопарные тосты о дружбе, братстве, мужской солидарности и взаимовыручке. Когда же гости упорхали, дядя снова достал конверт и что-то его торкнуло посчитать деньги... И в конверте оказалась сумма в четыре раза меньше!!! Дядя бросился к моему отцу с просьбой позвонить джигитам, разрулить непонятки...
Типа, мол, вернуть недостающую сумму. Отец позвонил. Но на его аргументы джигиты резко возразили:
— А, слушайте! Вы неправы, генацвале!
Мы ему оставили всю сумму, которая указана по документам! Всё что свыше — ни вам, ни нам! А будет дёргаться и копать — передадим в ОБХСС, его привлекут за спекуляцию!..
И дядя смирился с этой ситуацией. Он сник, перестал гнать волну и кипишевать. Он настроился снова на непосильную работу в серых буднях заграничных командировок…
Як мій дядько Волгу продавав
Мій дядько, по життю - сокіл, дуже гордий і падаллю не харчувався.
Він займав при соціалізмі пристойний пост. Ні, він не стояв на посту і не постив. Він часто мотався за кордон і за рахунок валютних магазинів» Берізка " непогано існував. За чеки він і автомобіль взяв - чорну Волгу…
На цей пост слуги народу його прилаштував свого часу мій скромний батько. Потім батько в душі чекав братської уваги, подяки.
Але дядько, об'їхавши півсвіту, не вилазячи з-за кордону, не те що подарунки нам не привозив! Але і жодного разу просто не подзвонив і не привітав батька з Днем народження!
Коли "дядько-сокіл" накатався на своїй Волзі, то вирішив оновити автомобіль. А за цей десятирічний віз тоді можна було взяти дві ціни.
Дядько знайшов покупців на ринку серед продавців квітів. Це були джигіти-головорізи в кепках-аеродромах. Я тоді відразу запідозрив, що розв'язка в історії буде непростою. Так і вийшло. Джигіти разом з дядьком оформили в ДАІ автомобіль і завалилися до нього додому. Обмити, так би мовити, вірменським коньяком. Коли вони зайшли в квартиру, то сіли за стіл і дали йому конверт з грошима. Він при всіх перерахував і поклав конверт на піаніно. Тут гості жваво розлили по склянках коньяк і зазвучали теплі, високопарні тости про дружбу, братерство, чоловічу солідарність і взаємовиручку. Коли ж гості упорхали, дядько знову дістав конверт і щось його стиркнуло порахувати гроші... І в конверті виявилася сума в чотири рази менше!!! Дядько кинувся до мого батька з проханням зателефонувати джигітам, розрулити непонятки...
Типу, мовляв, повернути відсутню суму. Батько подзвонив. Але на його аргументи джигіти різко заперечили:
- А, слухайте! Ви неправі, генацвале!
Ми йому залишили всю суму, яка вказана за документами! Все що понад - ні вам, ні нам! А буде смикатися і копати — передамо в ОБХСС, його залучать за спекуляцію!..
І дядько змирився з цією ситуацією. Він знітився, перестав гнати хвилю і кипишевать.
Він налаштувався знову на непосильну роботу в сірих буднях закордонних відряджень...