"В салоне двухэтажном внизу седой швейцар...
Ему карман поглажу... и захожу как царь...
Сажусь за столик чинно,
в отдельный кабинет...
Ко мне летят дивчины как мухи на десерт...!
(Из песни Ресторан "Отдых", автор Александров-Снегирь С.Б.)
Мы приехали на вызов к боссу, занимающему очень высокий пост.
Это был гостиничный номер в непосредственной близости от американского посольства.
В номере, кроме нашего пациента находились ещё два его помощника.
После необходимых врачебных манипуляций, значительно улучшив состояние пациента, дав ему дальнейшие рекомендации, мы направились к выходу.
Босс был всем доволен. Он достал из портмоне хрустящую бумажку и протянул её своему помощнику. Тот пошёл провожать нас до самого выхода из гостиницы. В холле на выходе из лифта помощник босса достал купюру из своего кармана и поднёс руку к моему нагрудному карману. При этом он сделал многозначительную гримасу и соответствующий жест, подтверждающий финансовый засыл...
- Это вам босс передал! Всё будет в поряде!
Я под видеонаблюдением сразу не стал проверять содержимое кармана.
Когда сели в машину, то мой фельдшер прошипел как заговорщик:
- Ну, сколько там перепало?
Я полез в карман и обнаружил там... пустоту!!!
Помощник босса, владея искусством престидижитации с целью ускорения собственного экономического роста нас прокатил!!!
Мой фельдшер не поверил:
- Ты гонишь! Я сам видел, как он клал тебе деньги в карман!
Фельдшер уже хотел возвернуться и во всём разобраться... Но всё же... передумал...
Смысл? И что это изменит?
И тогда я объяснил ему, что это закономерность. Эти люди ничего не достигли бы в жизни, не достигли бы своих постов, если бы не владели престидижитацией!
Ловкость рук и никакого мошенничества!
Рука-то - она к себе гнётся!
Когда от народа только хапаешь, то совсем не обязательно по жизни что-то другим давать!
Главное - создавать видимость!
Престидижитация
(Переклад на українську мову автора С.Б.Александров-Снігур)
"У салоні двоповерховому внизу сивий швейцар...
Йому кишеню поглажу... і заходжу як цар...
Сідаю за столик чинно,
в окремий кабінет...
До мене летять дівчини як мухи на десерт...!
(З пісні Ресторан "Відпочинок", автор Александров-Снігур С. Б.)
Ми приїхали на виклик до босові, що займає дуже високий пост.
Це був готельний номер в безпосередній близькості від американського посольства.
У кімнаті, крім нашого пацієнта знаходилися ще два його помічника.
Після необхідних лікарських маніпуляцій,значно поліпшивши стан пацієнта, давши йому подальші рекомендації, ми попрямували до виходу. Бос був усім задоволений.
Він дістав з портмоне хрустку папірець і простягнув її своєму помічникові. Той пішов проводжати нас до самого виходу з готелю.
В холі на виході з ліфта помiчник боса дістав купюру зі своєї кишені і підніс руку до мого нагрудній кишені. При цьому він зробив багатозначну гримасу і відповідний, що підтверджує фінансовий засыл жест...
- Це вам бос передав! Все в поряде!
Я під відеоспостереженням відразу не став перевіряти вміст кишені.
Коли сіли в машину, то мій фельдшер прошипів як змовник:
- Ну, скільки там перепало?
Я поліз у кишеню і виявив там... порожнечу!!!
Помічник боса,володіючи мистецтвом престидижитации з метою прискорення власного економічного зростання прокатав нас!!!
Мій фельдшер не повірив:
- Ти гониш! Я сам бачив, як він клав тобі гроші в кишеню!
Фельдшер уже хотів возвернуться і в усьому розібратися... Але все ж... передумав...
Сенс? І що це змінить?
І тоді я пояснив йому, що це закономірність. Ці люди нічого не досягли б в життя, не досягли б своїх постів, якби не володіли престидижитацией!
Спритність рук і ніякого шахрайства! Рука-то - вона до себе гнеться!
Коли вiд народу тільки хапаешь, то зовсім не обов'язково по життю щось iншим давати!
Головне - створювати видимість!