Геннадий Мамедов, лётчик-инструктор Черниговского ВВАУЛ
Тост
Мы выпьем и ещё нальём,
Чтоб через край лилось в стакане.
Все водку "Русскую" мы пьём,
Хоть и не все мы россияне.
Литровый ковш у всей красе*
Мы перехилим вельмы ловка,
И беларусы мы не все,
Хача усе мы пьем "Зубровку".
Ми повні келихи наллєм,
Щоб аж лилося через вінця,
Горілку "З перцем" всі ми п'єм,
Хоч і не всі ми українці.
Мы неразлучны- я и ты,
Тверезі ми, чи зовсім п'яні,
Бо ми - сябри, бо ми - брати,
И потому, что мы - славяне.
---------------------------------
*- разными буквами, но, думаю, понятно всем.
Белорусы, поправьте грамматику.
Еще об уровне подготовки:
Спит родная страна. Форсажи не разрежут потёмок,
И огни ВПП не порадуют более глаз,-
По всем видам готов лишь один "туалетный утёнок",
На рекламном биплане летящий бомбить унитаз.
1997
Еще о насущном
От нищего не вороти ...блище!
На кружку пива лучше позови.
Перед собой ты видишь пепелище
К большому небу пламенной любви.
Осеннее
Осень. Становится зябко.
Не матерится сверчок,
Спят проститутки - козявки,
Спит педераст паучок.
Осы попрятали жала,
Жук в подземелье полез.
Кошка давно не рожала-
Видно, пропал интерес.
Одолевая зевоту,
Кутая нос в воротник,
Молча плетусь на работу
Через пустырь напрямик.
Ветер сдувает фуражку.
Снос подбирая, плетусь.
Сыро. Тоскливо и тяжко.
Осень. Наверно, напьюсь.
1995
Было трудное время неопределенности, сокращений, невыплаты зарплат. Фигово
Осень вывесила тучи,-
Капает вода.
Деньги мы за май получим,
Весь вопрос: "Когда?"
Календарь забытой книгой
Растерял листы.
Финансист сложил мне фигой
Белые персты.
В жилкомиссии надули:
Из бумажных недр
Мне достали по три дули
на квадратный метр.
А в продслужбе - ну и суки ж-
жрать дают в обрез,
Их начальник прячет кукиш
В новенький комбез.
И на складе кроме пыли
Нету ни хрена.
-Дай-, сказал я прапорыле,
Он ответил: - На!
А сегодня на разборе
Порет командир,
Что не так хожу в наборе,
Не туда в сортир.
Я стою, в глазах- ни мига,
Губы на замке.
У меня в запасе- фига
В левом башмаке.
1999
Фразы
Курсант возомнил себя центром вселенной - вокруг него вращался весь мир, но когда лопинг остановился, парень вернулся в реальность. Его стошнило.
На одной из рукояток в кабине самолета было написано: "Повернуть до отказа". Летчик повернул, и отказ не заставил себя долго ждать.
Вспомним курсантские годы:
ПЕРВЫЙ КУРС
Какая синь! А воздух - как вино,
Кругом цветы, ах, как благоухают!
И Эл-ки будто бабочки порхают...
Инструктор говорит, что я - говно.
ЧЕТВЕРТЫЙ КУРС
Сцу на отбойник. Смотрят, ну и пусть:
САРППисток я нисколько не смущаюсь.
Хочу и сцу. Спокойно, не шугаясь,
И совести упреков не боюсь.
Моє курсантське житіє у одному епізоді
Я на привод ішов,
І уверенно РУДа тримав,
Стаю птічек знайшов
І в заборнік усіх упіймав.
А одна дурнувата,
Поскладавши обидва крила,
Як до себе у хату
У кабіну до мене зайшла.
А я взяв, та й пригнувся
За надьожний прицел НМУ,
Тільки той НМУ
До сіх пор нє помог нікому.
Приспів:
Дикая жизнь!..бать!
Щастя нема, і край,
Мабуть, треба стрибать
За ближайший сарай.
Я зігнувсь аж до пупа
І матюччя страшеннеє гну,
Зразу дєржки нащупав
І щосили на себе тягну.
Голова не прижата,
В зоні жарко було, я й роззувсь,
Всі розслабив обхвати
Та ще й вєс покрутити забувсь.
Приспів:
Дикая жизнь!...бать!
Щастя нема, і край,
Як я буду стрибать
За ближайший сарай?
Механізм не заклацав,
Нє помог отключиться притяг,
Я з досади заплакав,
Ручку взяв і на точку потяг.
Я тягну, та й міркую,
Що якщо не піду к праотцям,
За подлянку такую
ПДС-ніку дам по яйцям.
Аж дивлюсь, на заходє
Вистачає мені висоти,
Бо на лучшем ИОДє
Я такой нє відал красоти.
Яж під полосу "роги"
І расчотную скорость держав
І планірував строго,
Як в інструкції дядько писав.
Приспів:
Класная жизнь! Ух ти!
Щастя -аж через край,
І не треба тягти
За ближайший сарай.
Вже уява малює,
Як плескають друзья по спинє,
Як інструктор цілує
Мой ЗШ в потрохах и в говнє.
ПДС-нік, падлюка,
Вже з бутилкою водки стоїть.
Взгляд потупив і руки
Винувато на яйцях держить.
В разних позах на "ЕЛці"
Вже знімають мене у печать,
І вже Кучма в Козельці-
Їде лічно награду вручать.
Приспів:
Класная жизнь! Ух ти!
Щастя -аж через край,
І не треба тягти
За ближайший сарай.
Я совсєм розмечтався
І в той самий момент, як назло,
Самольот захитався
І валитись почав на крило.
Зреньєм периферичеським
Бачу те, що не бачив ніде
Случай катастрофічеський,-
Жук по сраку заліз в ПВД!
Приспів:
Дикая жизнь! От, ..лядь!
Щастя нема, і край,
І прийдеться лягать
На ближайший сарай?
В баках майже півтони,
А по курсу - що хоч вибирай:
Ілі дом із бетону
Ілі вєтхій дощатий сарай.
Всє крутиє - зарази,
А селяни мені не враги.
Вибор дєлаю сразу
Соразмєрним движеньєм ноги.
Приспів:
Дикая жизнь! Ось так!
Щастя нема, і край,
Направляю літак
На крестьянский сарай.
Самольоти на пузи
Можуть сісти, я в дєтстві читав,
Але як на гарбузи
Приземлятись ніхто не казав.
Приспів:
Кончилась жизнь! Я мчусь!
В пекло чи, може, в рай?
на гарбузах кочусь
У той клятий сарай?
Не спитав разрешенья.
Увійшов не шукавши дверей,
Перепортив солєнья,
Подавив і свиней і курей.
І почувствовав нюхом,
Что сарай ето нє полоса,
Як у мене над вухом
Просвистіла іржава коса.
Дали в лоба кусачки,
Стала криша з'їжджати на край.
Я напрягся і рачки
Аварійно покинув сарай.
Приспів:
Дикая жизнь! Влетить!
Щастя нема, і край,
Чим я буду платить
За розбитий сарай?
Між селянських кухвайок
Я побачив воєнний мундир.
Неохочий до лайок,
Як сапожнік ругавсь командир.
Він незграбно пропхався
По квасолі і по бурякам,
На всі боки плювався
І сказав, що везе дуракам!
Приспів:
Дикая жизнь! От, ..лядь!
Щастя нема, і край,
Та не буду мінять
Самольот на "сарай".
2000
Сперва оригинал.
Автор неизвестен:
НАДЕЖДА
Ты шла по шёлковой траве
В одеждах из алмазной пыли
А за тобою в синеве
В струящихся одежд канве
Все звёзды восхищённо плыли
...
Глаза не в силах отвести
От этой неземной красы
А на соске твоём блестит
И сладко душу бередит
Надежда капелькой росы.
Теперь это:
НАДЕЖДА
(пародия)
Явившись в шмотках из алмазной пыли
Надюха демонстрирует гламур.
На небе звезды, офигев, застыли
И, обалдев, обкакался Амур.
Всех ослепляя платьем, заблистала,
Загнала в штопор стаю мелких птиц,
Прошла сто метров и - сосков не стало,
Еще пятьсот - не стало ягодиц.
За этим действом звери наблюдали,
Не сразу что к чему сообразив.
Они такого сроду не видали.
Ежу понятно стало - абразив!
02.10