Оглавление
- З серії львівських оповідок:
- Коли Станіславу Людкевичу було вже більше 100 років, запросили його друзі до себе на гостину. Композитор з радістю прийняв запрошення, пунктуально прийшов в гості. Посиділи, посвяткували і от , коли вже гості почали розходитися, почалася сильна гроза зі зливою. Дощ був реально дуже сильний і господарі, пожалівши свого гостя в такому поважному віці, запропонували йому переначувати в них. Композитор погодився. Господар з господинею зайнялися провожанням інших гостей і не помітили , що Людкевич зник. Коли ж усі вже пішли, вони побачили , що поважного гостя нема. Господиня почала бідкатися, що недогледіла, як старенький пішов, напевно, подумавши, що спричинить незручності своїм друзям. Та нічого не вдієш, доганяти вже не було сенсу...
- Та десь за годину пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв весь мокрий Людкевич. - Де Ви були? - запитали друзі. - Ходив додому по піжаму та капці. - пролунала відповідь.