Рубiнове намисто на калині
Знов соком гіркуватим налилось.
Деревам, мов господарям гостинним,
Знов зустрічати осінь довелось.
І до її приходу ліс зелений
Причепурився. Та вбрання вдягли
Яскраво-жовте пишнолисті клени,
Ялинки вгору віти підняли,
Каштани з ясенями поржавіли,
Дуби, мов мідні, вдалеку стоять.
І знову стали журавлі на крила,
І знов у вирій до весни летять.
І кожен день, розводячи палітру,
Фарбує навіть небо в золотий
Руда красуня. А осінній вітер
Старається все догодити їй.
То хмари до землі він прибиває,
То сірий дощ витрушує підчас.
Та все одно про щось все ж забуває,
І нишком літо поверта до нас!
