Американський футбол

Національному американському футболу не набагато більше ста років. Виникла ця гра з європейського регбі, точніше з того регбі, що його грали в американському Гарвардському коледжі. Тут же в 1873 році відбулася й перша зустріч з американського футболу між командами Гарвардського і Ієльського коледжів, яка до речі, закінчилася справжньою бійкою.

Основна принципова відмінність американського футболу від регбі полягає в тому, що тут ширшого застосування набули всякі силові прийоми, зокрема грубі й небезпечні для життя і здоров'я людини. Якщо в регбі основними елементами гри є точно адресована передача і стрімкий ривок, а силове блокування дозволяється лише стосовно гравця, що володіє м'ячем, та й то в певних межах, то в американському футболі навпаки, за основу береться фізічна дія на супротивника. Тут допустима атака на будь-якого гравця, тобто груба сила піднесена до культу і поставлена в голову гри.

Є й інші відмінності. Так кількість гравців у американському футболі - одинадцять, у регбі ж, як ми знаємо, - п'ятнадцять. Загальна тривалість матчу становить одну годину (у регбі - вісімдесят хвилин), причому зустріч розбита на чотири рівні періоди - по п'ятнадцять хвилин кожний.

В американському футболі по-іншому розмічене поле. А метою гри є занесення м'яча на майданчик воріт суперника. Якщо це вдається, то команда дістає право на "реалізацію спроби", яку виконують так само, як і в регбі. Б'ють по м'ячу ногою в обох іграх. Проте шкала очок в американському футболі дещо інша. Так, наприклад, за вдалу реалізацію спроби команда дістає лише одне очко, зате внесення м'яча на майданчик воріт дає їй цілих шість.

І початок гри в американському футболі відмінний від регбійного. Кожен період матчу розпочинажться з того, що сім гравців команди присідають вряд навпочіпки проти такої ж сімки з команди суперника. Після свистка арбітра один із гравців відкидає м'яч партнерові, що знаходиться позаду. А в цей час решта нападаючих гравців дружно відтісняють і таранять оборонні порядки суперника, намагаючись пробити й означити в них прохід для свого товариша з м'ячем.

Якщо це вдається і атакуючі, просуваючись уперед, успішно подолали з м'ячем кілька поперечних розміток поля, що звуться турами і нанесені через кожні п'ять ярдів (4,5 метра), то наступний доун (так звуться описані вище колективні дії команд) починається вже з нового місця на захопленій території.

В американському футболі дозволяється й одразу посилати м'яч у ворота ногою. Так само, як і в регбі.

З книжки Юрія Померанцева "Як до м'яча слава прийшла" 1979 рік.