Кілька спостережень про те, як блакитна Mazda 6 універсал всупереч дуже багатьом предубеждения стала блакитною мрією автора.
Кожен автомобіль повинен бути втіленням мрії свого власника. Во всяком случае спробою втілення. Я так вважаю.
Знаю, не всі власники автомобілів Hyundai пробачать мені цю думку, тому що я, і умираючи, не пойму, що таке їв в дитинстві людина, дорослим мріє про «Елантре». Власники китайських автомобілів CC6460DY і CC1022SR теж б не простили, якщо б не були зайняті в гаражі. До речі, коли вони друзям розповідали про покупку, як, цікаво, говорили: «Взяв шестьдесятчетверкошестідесятку»? І ті, й інші будуть призводити різні слова, серед яких обов’язково зустрінеться фраза «співвідношення ціни і якості». Просто хотів би для себе дізнатися: коли їм жінка сподобалася, вони що з чим співвідносять.
Поки що у нас з Mazda 6 все ніжеопісанное НЕ закрутився, на власників цієї машини я теж поглядали з легким підозрою.
Так, вона красива, енергійна і так далі, її можна вважати мрією. Але виїхавши на вулицю, як пояснити самому собі, що ще півмільйона персонажів, включаючи твого давешнего однокласника, якого навіть бабуся називала імбіцілом, мріють рівно так само, як ти.
Слово «універсал» в номенклатурі автомобіля теж не однокоренное зі словом «мрія». Як можна мріяти про картошке? Можна мріяти про дітей, але болісно марити дитячою коляскою. Одним словом, з настороженістю я підходив до нової Mazda 6, 2 л, «універсал». Виручає колір - яскраво-блакитний з лазурит, мрійливий такий.
Зрозуміло, ще й нові колісні арки - об’ємні, круті, як стегна бейрутскіх куртізанок. Не зробив дизайнер більше нічого, його вже можна було засліпив.
Види на красуню були прагматичні, трохи поматросіть. Навіть соромно тепер. Була мрія відправитися углиб нашої страхаючих батьківщини, за Урал, туди, де люди впевнено і часто промовляють по всякому приводу фразу: «ни дак чо ця». Такі вже у мене мрії. Подорож, яке можна назвати ностальгічним, з очевидністю показало: якщо вже машина з легкістю допомагає досягти своєї мрії, вона й сама мрія, вона прекрасна і не заслуговує жодного поганого слова.
Перше гарне слово: швидкість.
Всякий автопутешественнік має мрію: нехай все вже обігнав на трасі фури, дачники з причепом, учні за кермом і просто «Газелі», тільки ісчезнув з дзеркала заднього виду, тут же аннігіліровалісь, як у комп’ютерній грі монстри у міру проходження рівнів. Мрія нездійсненна: як би ти не терпів і як би раціонально не будував проходження по трасі, рано чи пізно ти захочеш пі-пі, ням-ням або «сауна, цілодобово». Тут вони тебе наздоганяє, обганяють, пильно розглядаючи твоє ізогнувшееся під березо тіло, і змушують обходити себе ще один нестерпні раз. Було, звичайно, підозра, що водії «Газель» не писали, але не до такої ж ступеня. Але ось що я скажу: з дволітровій «шістку» терпіти можна набагато менше, можна в меншому собі відмовляти, нікуди вони від тебе не денутся.
Друге гарне слово: універсальність.
Універсал підходив для далекої дороги в тому числі тим, що часові пояси где-то за залізною поясом могли змінитися так різко, що темрява цілком могла наздогнати в момент московського полуденок. Тому треба десь спати. Я в «Мазда» спав. І не один. Задній диван розкладається «в підлогу» і при відсутності в багажнику мешающих сну речей цілком годиться для Морфея.
Третє гарне слово: краса.
Рано вранці десь між Сімом і Саткой, з’їхав з траси, можна стати в травневому лісі над обривів і дивитися на порослий соснами Уральські гори, рельєфні не більше, ніж башкірскіе вилиці. І радіти, коли крізь пріщур в очі буде протісківаться яскравий сонячний відблисків, відбитий від сталевих перекатів капота.
Ще одне гарне слово: сучасність.
<4> Где-то вже за другий балашіхінскім постом ДАІ у нової Mazda 6 поки ще може початися нове життя. Там їх поки ще не багато, і з кожним кілометром все менше, а в какой-то момент і зовсім перестаєш розуміти, на що дивляться всі зустрічні: на московський номер або на саму машину.
Я бачив міліціонера, у якого до мене було справу на 2 тисячі рублів. Він біг за мною, порушником, з лісу, де у нього був секрет, залом голову, як тростинний кабан. Ховаючи хабар, охоронці засуджують: «Машина у вас нова, інакше б не помітив».
І ще зовсім чуть-чуть, поки що ніхто теж не помітив, не самих хороших слів. Як керувати дорожнім комп’ютером в цій машині, знає тільки редактор «інструкції по застосуванню». Як у універсалу, по природі своєї призначеного для поїздок трохи далі, ніж у булочную, може бути кліренс 165 мм, так що по дну щекочет навіть пострижений газон, знає тільки фахівець з аеродинаміки.
Я не той і не інший.