Интервью с Александром Ладанивским
"Я такий в шоці, кажу та ви хоч подивіться той альбом. Вона так взяла, дві сторінки прогорнула, сказала класно класно і кинула на заднє сидіння. І такий ступор. В мене таке враження, не знаю шо казати, чи то йти мені чи то шо? 10 секунд пауза і вона така каже - "Саша а шо то має бути?" А я не знаю що сказати. На той час я назвав просто нереально велику суму і чекаю на реакцію. Я не знав чи мене зараз виженуть з машини чи шо буде далі. Знову пауза і тут вона каже - "А в гривнях можна?" - а я думаю - "Та хоч в білоруських зайчіках. Така пака памятаю і дрібними купюрами і я в ту сумку спортивну, вилітаю з машини і біжу додому. Рахую дома гроші, а там на тисячу гривень більше. Телефоную їй, кажу ви там дали мені трошки більше. І тут я почув фразу яка змінила моє майбутнє. Вона сказала: "Саш, та то дурниці, чім більше я віддаю, тим більше мені повертається""