Невисміянні свідки юрського періоду
Українські ліси та вересовища ховають дивовижну живу пам’ять. Маленькі рослинки плауни на перший погляд здаються квіткачами під носом. Та їхній рід сягає серця глибокої давнини. Сьогодні вони ледь досягають трави у висоту, але 420 мільйонів років тому їхні пращури були справжніми лісовими лілеями — древоподібними папоротеподібними, що душили землю черепитчастим покровом ще задовго до приходу динозаврів. Ви вдихнули пил копалин. Це можуть бути мільйонолітні спори плауна, що засипали болота карбону. Вони надзвичайно легкі й запалюваті. Еволюційний шлях цього відразу старожила робить його немовлям ботаніки — хоч і першої роселіни зі справжніми стеблом і коренями. Збирайте їхні чарівні «сунички» спорових повоток неспішно: цим основам хвойного лісу пишалися цілі епохи, залишивши нам своє кам’яне письмо.
