Я спогадами повертаюсь в дитинство, там завжди добре.Там мама молода, і не зважаючи на це, тоді вона мені здавалась найрозумнішою, найкращою господинею, людиною , що здається , не знає про поганий настрій.
Перші свідомі спогади , це коли мамі було приблизно так, як мені тепер -25 років.Аналізую, порівнюю і дивуюсь, як все змінилось.
Наші мами в нашому віці:
- не ходили в спортзал, на манікюрі мейкап, але це не заважало їм бути для нас найкрасивішими.
- як тільки з"являлась вільна хвилинка, починали вишивати хрестиком серветки, подушки.
- як тільки впадали в депресію, то зразу починали вязати спицями шкарпетки.
- реалізованими себе відчували тільки тоді, коли закатали на зиму 100 банок закруток.
- вели зошит з рецептами, а не Instagram
І були просто мамами.Не фітоняшками, не інста-мамами, не бізнес-вумен, і хіба їхні діти скажуть, що чогось не доотримали?Я точно ні.
Дякую мамусю, за любов!)