Ніч з 30 квітня на 1 березня завжди була оповита приказками та легендами. Відповідно до повір'їв давніх германців, цієї ночі відьми з усіх куточків світу злітались на шабаш на гору Блоксберг, та намагались перешкодити приходу весни за допомогою темних ритуалів.
У середні віки цього дня люди оголошували справжню охоту на відьом, яка набувала саме цього дня небувалих масштабів. За оцінками істориків, у XV-XVII ст. через полювання на відьом загинуло близько 40-50 тис. людей. Пізніше ж люди потроху почали відходити від страшних звичаїв, у яких звинувачували жінок у чаклунстві, проте продовжували відзначати ранок 1 травня як перемогу над темними силами та злом.
Аби вберегтись від впливу темних сил, наші пращури палили багаття, яке мало відлякати злих духів, а також влаштовували гучні нічні гуляння. Вважалось, що гучні звучи відлякують нечисті сили. У вогонь ж кидали першу суху траву та непотрібні речі, а також - обходили із факелами оселі, аби відігнати злих духів. Також посипали піском, травою чи маком вхід до будника, аби не дати злу до нього потрапити.
Найсміліші ж люди намагались використати магічну ніч у своїх цілях. Знахарі цієї ночі збирали цілющі трави, адже вважалось, що саме у Вальпургієву ніч вони мали найбільшу цілющу силу. Молоді ж дівчата та жінки вмивались зібраною цієї ночі росою, аби надовго зберегти красу та молодість.
Найбільш ж сміливі жінки ворожили та проводили магічні обряди, які мали зробити життя щасливим та привернути добробут. Вважалось, що цієї ночі можна ворожити будь-яким способом - за допомогою карт, дзеркал чи води. Проте магічні ритуали мали дуже велику силу, та могли обернутись і на зло, якщо розлютити злих духів.